Леся Українка
ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО https://naurok.com.ua/prezentaciya-v-vinnichenko-moment-177958.html
Презентація на тему " Пароніми. Запобігання помилок у вживанні паронімів" (10 клас)
Іван Багряний
http://linoit.com/users/zdanovych_valja/canvases/6%20%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D1%81%20%D0%86%D0%9C%D0%95%D0%9D%D0%9D%D0%98%D0%9A
https://learningapps.org/watch?v=pa2oaposa21
https://learningapps.org/watch?v=p3xb49xv521
МОРФОЛОГІЧНА НОРМА
http://linoit.com/users/zdanovych_valja/canvases/6%20%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D1%81%20%D0%86%D0%9C%D0%95%D0%9D%D0%9D%D0%98%D0%9A
ПРАКТИЧНА РИТОРИКА
УРОК 65. УРОК ПРАКТИЧНОЇ РИТОРИКИ. СУПЕРЕЧКА ЯК ВИД КОМУНІКАЦІЇ. РІЗНОВИДИ СУПЕРЕЧКИ
Мета (формувати компетентності): предметні: знання суті понять «суперечка», «дискусія», «диспут», різновидів суперечок; усвідомлення життєвої важливості діалогу; ключові: уміння вчитися: організація своєї діяльності (мотивує, ставить цілі, планує, прогнозує, контролює, здійснює рефлексію, коригує; комунікативні: толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих; інформаційні: навички роботи із джерелами інформації; загальнокультурні: висока культура поведінки.
Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь (урок практичної риторики).
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ
Інтелектуальна розминка
► Прочитайте афоризми. Поясніть їхній зміст. Що об’єднує їх?
Людські суперечки нескінченні не тому, що неможливо знайти істину, а тому, що в суперечці шукають не істину, а самоствердження (Буддійська мудрість).
Не дозволяйте маленькій суперечці зруйнувати велику дружбу (Далай Лама).
II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЗАВДАНЬ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
► За афоризмами сформулюйте тему уроку, визначте його мету та завдання.
III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК
IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Словникова робота (робота зі словниками)
► З’ясуйте значення слів суперечка, полеміка, дебати, диспут.
► Який словник у цьому допоможе?
Довідка: суперéчка (словесне змагання між двома або кількома особами, при якому кожна із сторін обстоює свою правоту), спір, спíрка, дискýсія розм., суперéка діал., перéчка діал.; поєдúнок, герць, пря заст. книжн. (запекла суперечка); полéміка (в пресі, на зборах); дебáти, дúспут (публічний спір на наукову, літературну та ін. тему) — Доживемо, Никоне, віку без спірки, лайки та без клопоту: чи ти що не так зробиш — я тобі промовчу, чи я що не так — ти не гнівайся (Л. Яновська); Гурт жінок Провадив там дискусію жартливу (М. Рильський); — Я, мої любенькі, жадних сварок, жадних суперек, жадних процесів, ані торгів не люблю (І. Франко); Обидва стрільці жваві. От перечка і пішла... Далі Трохим розходився, підійнявся з-за стола (С. Руданський).
Конструювання речень
► Складіть речення з новими словами.
Групова робота (робота з інфокартами)
► Ознайомтеся з інформацією й підготуйтесь до її презентації у форматі плакату.
Група 1
У грецькій риториці мистецтво вести суперечку, полеміку називалось еристикою. Суперечку можна визначити як процес обміну протилежними думками.
Будь-яка суперечка побудована на зіткненні думок або позицій. Кожна сторона активно відстоює свої погляди й намагається розкритикувати погляди супротивника. Якщо немає такого зіткнення думок, то немає й самого спору. Так, наприклад, лекція, доповідь не є суперечками. Якщо висловлення думки з приводу якогось питання спрямоване на людей, які нейтрально або позитивно (тобто некритично) ставляться до неї, то немає ніяких підстав уважати це суперечкою.
Отже, суперечкá — це ситуація мовлення, де наявне активне ставлення до позиції співрозмовника, що виражається в її критичній оцінці. Обов’язковими учасниками суперечки є пропонент, опонент і аудиторія.
Пропонент — це той, хто висуває, обстоює деяку тезу. Без пропонента не може бути ані спору, ані аргументативного процесу, оскільки спірні питання не виникають самі собою, вони повинні бути кимось сформульовані й висунуті для обговорення. Пропонент може висловлювати власну думку або представляти колективну позицію з того чи того питання.
Опонент — другий обов’язковий учасник суперечки. Це той, хто заперечує, піддає сумніву слушність тези, яку висунув пропонент.
Аудиторія — третій колективний учасник суперечки. Це не пасивна маса людей, а колектив, який має свої переконання, свої позиції з приводу питання, що обговорюється. Вона є основним об’єктом аргументативного впливу в спорі.
Суперечка за формою може бути дискусією, полемікою, диспутом або дебатами.
Група 2
Дискусія (від лат. discussio — дослідження, розгляд) — це публічна суперечка, мета якої полягає в з’ясуванні й порівнянні різних поглядів, у знаходженні правильного розв’язання спірного питання, обговорення певної проблеми або групи питань чи одного дуже важливого питання з метою досягнення істини.
Дискусію можна також розглядати як своєрідний спосіб пізнання. Вона дозволяє краще зрозуміти те, що не є достатньо чітким і зрозумілим. Навіть якщо учасники дискусії не приходять до спільного висновку, усе ж таки взаєморозуміння між протилежними сторонами посилюється. Безпосередня мета дискусії — це досягнення згоди між учасниками суперечки стосовно проблеми, що обговорюється.
Дискусія ведеться за певними правилами і за згодою її учасників. Тема дискусії формулюється заздалегідь або до початку дискусії. Учасники її почергово висловлюють свої положення, думки, спростування, у результаті чого дискусія набуває логічного, зв’язного характеру. Мовні засоби дискутування мають бути прийнятними для всіх учасників дискусії, толерантними. Використання непередбачуваних засобів осуджується й може зупинити дискусію без висновків і завершення її. У зв’язку з цим застосування некоректних прийомів, спрямованих на обдурювання співрозмовника, у такій суперечці заборонене. У протилежному випадку дискусія може припинитися, і виникне конфліктна ситуація.
Група 3
Полеміка (від грецьк. polemikos — ворожий, войовничий) — це суперечка, у якій є конфронтація, протистояння, протиборство сторін, ідей і думок. У зв’язку з цим її можна визначити як боротьбу принципово протилежних думок з якогось питання, як публічну суперечку з метою захисту, відстоювання свого погляду і спростування протилежного. Із цього визначення випливає суттєва різниця між полемікою, з одного боку, та дискусією, з другого. Якщо учасники дискусії або диспуту, відстоюючи протилежні думки, намагаються дійти згоди, якоїсь єдиної думки, знайти спільне рішення, установити істину, то мета полеміки зовсім інша. Тут потрібно отримати перемогу над супротивником, відстояти й захистити свою власну позицію. Прийоми, які застосовуються в полеміці, повинні бути коректними, однак на практиці в подібного типу суперечках часто застосовуються також некоректні прийоми.
Група 4
Диспут (від лат. disputo — досліджую, сперечаюсь) та дебати (від франц. Debate — сперечатися) як види суперечки в літературі часто розглядаються як схожі поняття.
Характерні ознаки диспуту такі:
□ Диспут — це завжди публічна суперечка. Предметом диспуту як публічного спору виступає наукове або суспільно важливе питання.
□ Організаційні форми диспуту можуть бути різноманітними: обговорення дисертації, публічний захист тез тощо.
□ На відміну від дискусії диспут не тільки з’ясовує підстави, а й виявляє позиції сперечальників. Нерідко останнє в диспуті стає головним.
Диспут представляє собою заздалегідь підготовлену й проведену в певний час на обрану тему (наукову, політичну, літературну тощо) публічну суперечку між попередньо визначеними опонентами. Тема обирається така, яка містить у собі складну проблему, різні тлумачення або різновекторні шляхи її розв’язання. Саме тому не менше двох промовців повинні опонувати один одному, щоб усебічно висвітлити проблему і знайти шляхи її вирішення.
Дебати — це суперечки, які виникають під час обговорення доповідей, виступів на зборах, засіданнях, конференціях тощо. Мета дебатів — визначення ставлення учасників обговорення до спільних для всіх тез виступу, представлення своїх ідей, поглядів, концепцій, програм, свого бачення розв’язання важливих державних, громадських проблем на противагу іншій стороні (учаснику) дебатів.
Презентація роботи груп, складання опорного конспекту з теми
Диктант із коментуванням. Робота з риторичним словником
Суперечка — драматична ситуація напруження в спілкуванні, породжена розбіжностями поглядів або інтересів співбесідників, мовне змагання, яке може призвести до конфлікту. Види суперечки: заради істини, заради перемоги над співбесідником, заради слухачів, заради власне суперечки.
Полеміка — гостре зіткнення позицій у спілкуванні, що виливається в мовну суперечку. Існують норми ведення полеміки, що убезпечують від грубості та образи людської гідності.
Дебати — обговорення, полеміка, які виникають після виступу.
Дискусія — публічне й часто конфліктне обговорення якоїсь проблеми.
Диспут — організована форма дискусії, інколи — із заздалегідь визначеними ролями.
Робота з текстом
► Прослухайте текст. Визначте його тему й основну думку. Про який урок говорить Дейл Карнегі?
ЯК ЗАВОЮВАТИ ДРУЗІВ І ВПЛИВАТИ НА ЛЮДЕЙ
Невдовзі після закінчення війни (йдеться про першу світову війну) одного вечора в Лондоні я отримав урок, якому немає ціни.
Moю увагу тоді, як журналіста, сильно приваблювала особистість сера Pocca Сміта. Під час війни сер Pocc, австралійський льотчик-acc, воював у Палестині, a незабаром, після проголошення миру, він здивував увесь світ, облетівши половину земної кулі за тридцять днів. Ha такий подвиг тоді ніхто навіть не замахувався. Цей політ викликав тоді колосальну сенсацію. Уряд Австралії нагородив його п’ятдесятьма тисячами доларів, король Англії подарував йому лицарське звання, і деякий час про нього говорили більше, ніж про кого-небудь іншого під англійським державним прапором.
У той вечір я був запрошений на банкет, влаштований на честь сера Pocca. Під час обіду пан, що сидів поруч зі мною, розповів кумедну історію, суть якої ґрунтувалася на цитаті: «Існує божество, яке надає форму нашим намірам, обтісуючи їх згідно з нашими бажаннями». Оповідач згадав, що цитату взято з Біблії. Він помилявся. Я знав це. Я знав це абсолютно твердо. У цьому не могло бути ніякого сумніву. І ось, щоб дати відчути свою значущість і продемонструвати свою перевагу, я взяв на себе роль непрошеного й небажаного цензора та виправив його. Він став наполягати. Що? Шекспір? Цього не може бути! Абсурд! Це цитата з Біблії. І він переконаний у цьому.
Оповідач сидів праворуч від мене, a зліва сидів мій старий друг. У свій час він присвятив декілька років вивченню Шекспіра. Ми запропонували йому розв’язати нашу суперечку. Містер Гемонд вислухав нас, потім наступив мені під столом на ногу і сказав: «Дейл, ти помиляєшся. Джентльмен має цілковиту рацію. Це — з Біблії».
Коли ми поверталися з ним додому в той вечір, я запитав його: «Френк, ти ж знаєш, що ця цитата із Шекспіра». «Зрозуміло,— відповів він,— «Гамлет», акт 5-й, сцена 2-га. Але ми були з тобою в гостях з урочистого приводу, мій дорогий Дейл. Навіщо доводити чоловіку, що він помиляється? Чи ти здобудеш його прихильність таким чином? Чому не дати йому можливість урятувати свою репутацію? Адже він не питав твоєї думки. Він не хотів знати її. Навіщо ж з ним сперечатися? Послухай моєї поради — завжди уникай гострих кутів».
Людини, яка сказала ці слова, тепер уже немає в живих, але урок, наданий мені, продовжує приносити плоди.
Цей урок був мені вкрай необхідний, тому що я був завзятим сперечальником. У юності я сперечався зі своїм братом буквально про все, що тільки існує під Чумацьким шляхом. Коли я вступив до коледжу, то став вивчати логіку й способи аргументації та брати участь у змаганнях, хто кого переможе в дискусіях. Кажуть, що люди, які народилися в Міссурі, словам не вірять. Так от, я й народився там, і мені потрібні були очевидні докази, щоб перевірити будь-що. Пізніше в Нью-Йорку я вивчив теорію полеміки, і одного разу, повинен зізнатися, мав намір навіть написати книгу з цього питання.
З того часу я став добрим слухачем і сам брав участь у тисячах суперечок і мав можливість оцінити їхні результати. Ha цій підставі дійшов висновку, що існує тільки один спосіб у нашому світі домогтися найкращого результату в суперечці — це уникнути її.
Тому правило ПЕРШЕ говорить:
«ЄДИНИЙ СПОСІБ ДОСЯГТИ КРАЩОГО РЕЗУЛЬТАТУ B СУПЕРЕЧЦІ — це ухилитися від суперечки» (Дейл Карнегі).
V. ЗАКРІПЛЕННЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ
Проблемно-пошукове завдання
► Знайдіть серед тверджень такі, де є привід для суперечки.
□ Мовний режим у школі.
□ Куріння шкодить здоров’ю.
□ Телебачення та Інтернет скоро повністю замінять книги та газети.
□ Взимку випадає сніг.
□ Дівчата завжди краще навчаються за хлопців.
□ Комп’ютерні ігри сприяють покращенню навчання та інтелектуальному розвитку.
► Поясніть, чому в них відсутній предмет суперечки. Обґрунтуйте свою думку, використовуючи словосполучення «я вважаю», «на мою думку», «мені здається», «на мій погляд», «я переконаний».
Два-чотири-всі разом
► Перегляньте відеоролик. Чи можна назвати його прикладом суперечки? Чому? Які ознаки на це вказують? Визначте різновид суперечки, її мету.
Ситуативне завдання
► Уявіть ситуацію: вам доручили виступити на ток-шоу з метою доведення своєї думки, позиції, ставлення до обговорюваних проблем громадянської відповідальності. Яким видом суперечки ви скористаєтеся в такому випадку? Чому? Про які проблеми будете говорити?
VI. ПІДСУМОК УРОКУ
Інтерактивна вправа «Рефлексія»
· Який із видів роботи на уроці вам найбільше сподобався?
· Чого не вдалося досягти?
· Наскільки ви впоралися з поставленим завданням?
· Які виникли труднощі під час уроку?
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ (З ІНСТРУКТАЖЕМ)
► Виконайте вправу за підручником 327 (с. 168), опрацювати сторінки 166, 167, 168-169.
► Творче завдання. Уявіть, що вам запропонували бути ведучими телепередачі «Говорить Україна», де ваші ровесники, запрошені в телестудію, обговорюють складні, суперечливі питання: про здоров’я, відповідальність, екологію. На наступний урок придумайте свою тему для дискусії і запитання до неї.
► Пошукове завдання. Знайдіть у творі художньої літератури приклад суперечки.
Життєвий та творчий шлях Лесі Українки
1. У якому році народилася Леся Українка? а)1871 б) 1912 в) 1873 г) 1878
2. Справжнє прізвище Лесі Українки - це ... а) Квітка б) Драгоманова в) Пчілка г) Косач
3.
Який псевдонімом мала "Леся Українка" поетеса і кому вона цим
завдячує
а) дядьку М.Драгоманову б) матер в) К.Квітці г) тітці Олені
4. Який вірш уперше був підписаний псевдонімом Леся Українка - це ...
а) "Конвалія" б) "Надія" в) "Стояла я і слухала весну г) "Давня весна"
в) І.Франко г) М.Драгоманов
7. Хто з українських письменників писав про Лесю Українку "На свій вік - це геніальна жінка..." а) М.Павлик б) І.Франко в) М.Драгоманов г) К.Квітка
8. Своє творче кредо Леся Українка втілила у поезії ... а) "І все-таки до тебе думка лине..." б) "Contra spem spero" в) "Слово, чому ти не твердая криця?.." г) "Мріє, не зрадь!.."
9. Яке з наведених слів Леся Українка ввела в українську мову? а) мрія
б) майбуття в) промінь г) неосяжний
10.
Назвіть рік у якому вийшла збірка Л.Українки "На крилах пісень"
а) 1893 б) 1899 в) 1902 г) 1884
б) у 1911 в Єгипті в) у 1908 у Львові г) у 1913 році в Сурамі
О. Кобилянська "Меланхолійний вальс"
Повідомте учням
Аналіз
«Мартин Боруля» Іван Карпенко-Карий
«Мартин Боруля» аналіз твору — тема, ідея, жанр,
сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід
літератури «Мартин Боруля»: драма.
Жанр «Мартин Боруля»: трагікомедія
(комедія в 5-ти діях — так визначив жанр твору автор),
Тема «Мартин Боруля»: сатиричне
зображення заможної верхівки села, що в гонитві за дворянськими привілеями
ігнорує здорові моральні норми.
Ідея «Мартин Боруля»: утвердження
думки, що гідність людини визначає не належність до привілейованого
соціального стану, а чесна праця, простота і щирість у стосунках з людьми;
смішна та людина, яка соромиться бути собою, захоплюється фальшивими
цінностями, з усіх сил намагається пристосуватися до швидкоплинної моди.
Художній напрям «Мартин Боруля»: реалізм.
Дійові особи: Мартин Боруля, заможний хлібороб,
його дружина Палажка, син Степан, донька Марися; Гервасій Гуляницький, багатий
шляхтич, його син Микола; Націєвський — реєстратор з ратуші; повірений
Трандалєв; Протасій Пеньонжка, Матвій Дульський — чиншовики; Омелько, Трохим —
наймити Борулі.
Сюжет, композиція «Мартин Боруля»: комедія в
5-ти діях. Події відбуваються протягом кількох тижнів. В основу сюжету твору
покладено невигадану анекдотичну історію гонитви селянина за дворянством і
втрати надії на нього через прикрий недогляд, допущений писарем у минулі часи,
— розбіжність в одній-єдиній літері прізвища. Сюжет комедії «Мартин Боруля»
письменник побудував на фактах з життя родини Тобілевичів: батько драматурга,
який тривалий час служив управителем поміщицьких маєтків, вирішив домогтися
визнання свого роду дворянським. На це витратив чимало часу, але марно — дворянство
не було доведено, оскільки прізвище в старих документах було Тебілевич, а в
нових — Тобілевич. Карпенко-Карий використав цей факт, аби висміяти намагання
простої людини вибитись у дворяни, хибно думаючи, що цим можна в чомусь
вивищитися над іншими. Розв’язка — гостро драматична. Мартин скрізь зазнає
поразки, і, нарешті, одна літера в прізвищі (Боруля — Беруля) кладе край його
змаганням за дворянське звання: рід Мартина не визнали дворянським. Сюжет твору
(своєрідна, яскраво національна версія відомої комедії Мольєра
«Міщанин-шляхтич») становлять гумористичні сцени із життя заможного хлібороба
Мартина Борулі, який домагається втрачених дворянських прав. Щоправда, у
Мольєра моралізаторство має абстрактно-повчальний характер, а в Карпенка-Карого
воно спрямоване проти конкретних побутових і соціальних явищ, поданих у
національному художньому зрізі. У цьому, до речі, одна із суттєвих
відмінностей між творами класицизму («Міщанин-шляхтич») і реалізму («Мартин
Боруля»), Сповнені іронії, а іноді й сарказму сцени, у яких Боруля намагається
завести у своєму домі «дворянські порядки». Комізм тут досягається через разючу
невідповідність між давно усталеним способом життя селянина- хлібороба й
омріяною панською шляхетністю. Проблематика «Мартин Боруля»:
людської гідності, усвідомлення того, що щастя не в чині або посаді; праці як
духовної потреби і джерела матеріального статку; батьків і дітей;
меншовартості; кохання і сімейного щастя. Примітки: Драму було надруковано у
львівському журналі «Зоря» 1891 року. Завдяки добродушному народному гумору,
упізнаваності, психологічній переконливості образів, гострій злободенності проблематики
п’єса ось уже понад сто років з успіхом іде на сценах вітчизняних театрів.
Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/k/karpenko-karij-ivan/3369-analiz-martin-borulya-ivan-karpenko-karij Бібліотека
української літератури © ukrclassic.com.ua
УКРАЇНСЬКА МОВА
Контрольна робота № 1
(10
клас, стандарт)
Лексична норма (тест)
І варіант
1. Лексичну норму дотримано у варіанті
А мілкі гроші Б подальша доля
В перевернути сторінку Г живописна галявина
2. Лексичну помилку допущено у варіанті
А освідчені люди Б сусідський собака
В відмінювати іменники Г здійснювати перевірку
3.
Правильно підібрано
український відповідник у рядку, ОКРІМ
А фундаментальний – ґрунтовний Б толерантність - ввічливість
В рентабельний – дохідний Г дистриб`ютор – розповсюджувач
4.
НЕправильно сполучено
слова в рядку
А вдалий проект Б розрахувався гривнами
В поширювати чутки Г вимкнути телефон
5. НЕ є синонімічним до слова зелений
А брунатний
Б
ізумрудний В малахітовий Г смарагдовий
6. Синоніми подано в рядку, ОКРІМ
А схарапуджений – наляканий Б погідний - сонячний
В одвірок – поріг Г врунитися – зеленіти
7.
Слово приймати (у різних формах) можна поєднати з усіма поданими словами, ОКРІМ
А приймати участь Б приймати чергування
В приймати за жарт Г приймати драбину
8.
Потрібно відредагувати
речення
А Проведено навчання населення дій в
умовах воєнного часу.
Б Громадянські права – основа конституційно-правового
статусу громадянина держави.
В До споживчого кошика входять найбільш
необхідні товари.
Г На протязі дня дощ лив як з відра.
9.
Установіть відповідність
Іншомовне слово Власне
українське слово
1 респектабельний
А небажаний
2 локальний Б
забезпечений
3 одіозний
В місцевий
4 гіпотетичний
Г поважний
Д припущений
10.
Установіть відповідність
Фразеологізм
Антонім
1 співати дифірамби
А поливати помиями
2 міцний горішок
Б хоч греблю гати
3 на заячий скік
В на вагу золота
4 не в тім`я битий
Г ні риба ні м'ясо
Д туман вісімнадцятий
Контрольна робота № 1
(10
клас, стандарт)
Лексична норма (тест)
ІІ варіант
1. Лексичну норму дотримано у варіанті
А путати коней Б вірне рішення
В старий друг Г корисне молоко
2. Лексичну помилку допущено у варіанті
А вірно кохати
Б
особова справа
В привести приклад Г пост рятувальника
3.
Правильно підібрано
український відповідник у рядку, ОКРІМ
А імітація – обробка Б адаптація - пристосування
В коректива – поправка Г інвестиція - вкладення
4.
Правильно сполучено
слова в рядку
А дублювати двічі Б сервісне обслуговування
В проїзний квиток Г вперше дебютувати
5. НЕ є синонімічним до слова червоний
А теракотовий Б пурпуровий В лавандовий Г кораловий
6. Синоніми подано в рядку, ОКРІМ
А пелехатий – скуйовджений Б хизуватися - дивуватися
В млявий – маловиразний Г пломінь – полум’я
7.
Дотримано лексичної
норми у варіанті
А Захисним імунітетом від хамства є виховання
почуття власної гідності.
Б Коли приймають на роботу нових
співробітників, обов’язково враховують ступінь
володіння англійською мовою.
В Відступати назад не варто.
Г Користь від використання нового
ноутбука не підлягає сумніву.
8.
Ненормативне
словосполучення є у варіанті
А поважати батьків – поважати каву Б
любити мову – любити подорожі
В відкривати душу – відкривати рахунок Г стати комусь у пригоді – романтична пригода
9.
Установіть відповідність
Іншомовне слово Власне
українське слово
1 трансфер
А вибір
2 асортимент
Б знижка
3 дефект
В доправлення
4 пресинг Г вада
Д
залякування
10.
Установіть відповідність
Фразеологізм
Пояснення
1 хоч вовк траву їж А увести в оману
2 забити памороки Б
дошкуляти
3 не мати ріски в роті В
ні риба ні м’ясо
4 сала за шкуру заливати Г
нічого не їсти
|
Гімн Франко Іван Замiсть
пролога |
Гімн (гр.) – урочиста, велична пісня на честь
народу, держави, видатних національних героїв, богів, святих. У цьому вірші
вперше в українській літературі зазвучало слово революціонер. Написаний у
1880 р. вірш був відгуком поета на події та зміни, що відбувались у суспільному
житті. Алегоричний образ вічного
революціонера – це втілення віковічних прагнень народу до визволення. Тема: зображення боротьби
проти поневолення українського народу. Ідея: заклик до боротьби за
свободу і кращу долю народу, на боротьбу з темними силами самодержавства,
проти гніту, тюрем і духівництва. Проблема: Чи є в світі такі
сили, перешкоди, що здатні зупинити його могутність. |
|
Іван Франко Гріє сонечко Гріє сонечко!
|
Композиція: (будова поезії) умовно можна
поділити на дві частини. Перша – картина чудового весняного пейзажу і
закликом до орача в образі якого втілено трудовий народ. Друга – звернення до
сіячів на суспільній ниві – до братів з чистим серцем і чесною думкою.
Закликає їх прокинутись і сіяти в народі революційні думи. Тема: зображення чарівної
краси української весняної природи і в алегоричному образі втілено заклик до
мужніх борців-революціонерів сіяти в народі визвольні ідеї, готувати народні
маси до майбутніх боїв за торжество щастя на землі. Ідея: заклик до боротьби за
добро, щастя й волю всіх. Проблема: як сильним, чесним
людям слід нести передові ідеї до люду? Ліричний герой, милуючись
красою природи, думає про нестерпне життя свого народу, про необхідність
боротьби за його визволення. Символіка вірша: а)
всемогутній поклик весни – це голос правди, голос революційних ідей; б)
пухка. жива рілля – поневолений народ, що сприймає ці ідеї, як земля посіяне
зерно.
|
|
Гримить!.. Франко Іван Гримить!
Благодатна пора наступає, |
Входить
до циклу алегоричних поезій “Веснянки”. Композиція: дві частини: І –
образ весняної грози в природі, ІІ – алегоричний образ бурі й зливи, яких
жадібно чекають народи. Тема: зображення краси природи
і нестерпних умов життя народу; очкування змін у суспільстві. Ідея: перемога весни над
зимою, пробудження нових сил у спільному житті. Проблема: що принесе природі
прихід весни (зливу, цілущю воду). Символ: гроза – символ
революції, що розіб’є експлуататорський лад. Словом “гримить” поет підсилює
грізність революційних подій, які наближаються. Основний композиційній прийом:
паралелізм – зіставлення явищ природи і людського життя. Основні художні прийоми:
алітерація, анафора, епіфора. Алітерація – вид поетичного звукопису:
повторення однакових або подібних приголосних звуків у рядку, реченні, строф
для посилення інтонаційної виразності. музичності. Анафора – повторення слова або групи слів на
початку кількох фраз чи строф. Епіфора – стилістичний прийом, протилежний
анафорі: повторення однакових виразів, слів чи звукових сполучень у кінці
віршованих рядків або строф з метою посилення виразності й музичності
поетичної мови.
|
|
Vivere
memento! Іван Франко Весно, що за чудо ти Твориш в моїй груди? Чи твій поклик з мертвоти Й серце к жизні будить? Вчора тлів, мов Лазар, я В горя домовині – Що ж се за нова зоря Мені блисла нині? Дивний голос мя кудись Кличе – тут-то, ген-то: «Встань, прокинься, пробудись! Vivere memento!» Вітре теплий, брате мій, Чи твоя се мова? Чи на гірці світляній Так шумить діброва? Травко, чи се, може, та Втішно так шептала, Що з-під криги мертвоти Знов на світло встала? Чи се, може, шемріт твій, Річко, срібна ленто, Змив мій смуток і застій? Vivere memento! Всюди чую любий глас, Клик життя могучий… Весно, вітре, люблю вас, Гори, ріки, тучі! Люди, люди! Я ваш брат, Я для вас рад жити, Серця свого кров’ю рад Ваше горе змити. А що кров не зможе змить, Спалимо огнем то! Лиш боротись значить жить… Vivere memento! 14 окт[ября] 1883 |
“Vivere Memento” Франко аналіз Автор – Іван
Франко Рік написання – 1883 Збірка – “З вершин і низин” Тема:
пробудження природи весною закликає людину до пробудження, до нового життя.
Ідея: людині сама природа нагадує: “Пам’ятай, що живеш!”. Віршовий розмір –
хорей. Вірш “Vivere Memento!” усіма трьома дванадцятирядкивими строфами
конкретизує смисл латиномовної назви –пам’ятай, що живеш! Весна пробуджує до
активності навіть збайдужілих, тих. хто “вчора тлів” “в горя домовині”. Весна
змиває з людини смуток та безнадію, дає їй нові сили. Такою впевненістю
наснажені заключні рядки твору. Автор у вірші «Vivere memento!» (до творчого
портрета Василя Забашти), розкриває проблематику життя людини у контексті
пам’яті про неї через її діяльність протягом свого життя: |
Матеріали з вивчення
творчості І.Франка
https://padlet.com/zdanovych_valja
Мойсей
Франко Іван
Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу.
Невже тобі на таблицях залізних
Записано в сусідів бути гноєм,
Тяглом у поїздах їх бистроїзних?
Невже повік уділом буде твоїм
Укрита злість, облудлива покірність
Усякому, хто зрадою й розбоєм
Тебе скував і заприсяг на вірність?
Невже тобі лиш не судилось діло,
Що б виявило твоїх сил безмірність?
Невже задарма стільки серць горіло
До тебе найсвятішою любов’ю,
Тобі офіруючи душу й тіло?
Задарма край твій весь политий кров’ю
Твоїх борців? Йому вже не пишаться
У красоті, свободі і здоров’ю?
Задарма в слові твойому іскряться
І сила, й м’якість, дотеп, і потуга,
І все, чим може вгору дух підняться?
Задарма в пісні твоїй ллється туга,
І сміх дзвінкий, і жалощі кохання,
Надій і втіхи світляная смуга?
О ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу духа
І в день воскресний твойого повстання.
О, якби хвилю вдать, що слова слуха,
І слово вдать, що в хвилю ту блаженну
Вздоровлює й огнем живущим буха!
О, якби пісню вдать палку, вітхненну,
Що міліони порива з собою,
Окрилює, веде на путь спасенну!
Якби!.. Та нам, знесиленим журбою,
Роздертим сумнівами, битим стидом,—
Не нам тебе провадити до бою!
Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,
Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.
Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий,
Та повний віри; хоч гіркий, та вільний,
Твоїй будущині задаток, слізьми злитий,
Твойому генію мій скромний дар весільний.
Д[ня] 20 липня 1905
І
Сорок літ проблукавши, Мойсей
По арабській пустині
Наблизився з народом своїм
О межу к Палестині.
Тут ще піски й червоні, як ржа,
Голі скелі Моава,
Та за ними синіє Йордан,
І діброви, й мурава.
По моавських долинах марних
Ось Ізраїль кочує:
За ті голі верхи перейти
Він охоти не чує.
Під подертими шатрами спить
Кочовисько ледаче,
А воли та осли їх гризуть
Осети та будяччє.
Що чудовий обіцяний край,
Що смарагди й сапфіри
Вже ось-ось за горою блистять, —
З них ніхто не йме віри.
Сорок літ говорив їм пророк
Так велично та гарно
Про обіцяну ту вітчину,
І все пусто та марно.
Сорок літ сапфіровий Йордан
І долина пречудна
Їх манили й гонили, немов
Фата-моргана злудна.
І зневірився люд, і сказав:
У пустині нам жить і вмирать!
Чого ще ждать? І доки?"
І покинули ждать, і бажать,
І десь рваться в простори,
Слать гінців і самим визирать
Поза ржавії гори.
День за днем по моавських ярах,
Поки спека діймає,
У дрантивих наметах своїх
Весь Ізраїль дрімає.
Лиш жінки їх прядуть та печуть
В грані м’ясо козяче,
А воли та осли їх гризуть
Осети та будяччє.
Та дрібна дітвора по степу
Дивні іграшки зводить:
То воює, мурує міста,
То городи городить.
І не раз напівсонні батьки
Головами хитають.
"Де набрались вони тих забав? —
Самі в себе питають. —
Адже в нас не видали того,
Не чували в пустині!
Чи пророцькі слова перейшли
В кров і душу дитині?"
II
Лиш один з-поміж сеї юрби
У шатрі не дрімає
І на крилах думок і журби
Поза гори літає.
Се Мойсей, позабутий пророк,
Се дідусь слабосилий,
Що без роду, без стад і жінок
Сам стоїть край могили.
Все, що мав у житті, він віддав
Для одної ідеї,
І горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї.
Із неволі в Міцраїм свій люд
Вирвав він, наче буря,
І на волю спровадив рабів
Із тіснин передмур’я.
Як душа їх душі, підіймавсь
Він тоді многі рази
До найвищих піднебних висот
І вітхнення, й екстази.
І на хвилях бурхливих їх душ
У дні проби і міри
Попадав він із ними не раз
У безодню зневіри.
Та тепер його голос зомлів
І погасло вітхніння,
І не слухає вже його слів
Молоде покоління.
Ті слова про обіцяний край
Для їх слуху — се казка;
М’ясо стад їх, і масло, і сир —
Се найвищая ласка.
Що з Міцраїм батьки і діди
Піднялись до походу,
На їх погляд, се дурість, і гріх,
І руїна народу.
Серед них Авірон і Датан
Верховодять сьогодні;
На пророцькі слова їх одвіт:
"Наші кози голодні!"
І на поклик його у похід:
"Наші коні не куті".
На обіцянки слави й побід:
"Там войовники люті".
На принади нової землі:
"Нам і тут непогано".
А на згадку про божий наказ:
"Замовчи ти, помано!"
Та коли загрозив їм пророк
Новим гнівом Єгови,
То йому заказав Авірон
Богохульні промови.
А на зборі Ізрайля синів,
Честь віддавши Ваалу,
Голосистий Датан перепер
Ось якую ухвалу:
"Хто пророка із себе вдає,
І говорить без зв’язку,
І обіцює темній юрбі
Божий гнів або ласку,—
Хто до бунту посміє народ
Накликати, до зміни
І манити за гори, настріть
Кінцевої руїни,—
Той на пострах безумцям усім
Між отсим поколінням
Най опльований буде всіма
І побитий камінням".
III
Вечоріло. Поменшала вже
Цілоденная спека,
Над горою край неба палав,
Мов пожежа далека.
Наче дощ золотий із небес,
Полила прохолода;
Починається рух у шатрах
Кочового народа.
Звільна, плавно ступаючи, йдуть
Кам’яними стежками
Чорноокі гебрейки бичем
З глиняними збанками —
Із збанками на головах, ген
Під скалу до криниці,
А в руках їх мішки шкіряні,
Щоб доїти ягниці.
Старші діти по голім степу,
Наче зайчики, грають,
В перегони біжать і кричать
Або з луків стріляють.
Де-де чути квиління з шатра
Або регіт дівочий;
Там хтось пісню заводить сумну,
Наче степ у тьмі ночий.
Та ось старші, батьки та діди,
Із наметів виходять
І по горах, по голім степу
Скрізь очима поводять:
Чи не видно ворожих їздців
Де за жовтим туманом?
Чи не котить де південний біс
Пісковим гураганом?
Ні, спокій! І розмови пішли
Ті звичайні, сусідські:
Щораз менше в ягниць молока,
І ягнята ось тільки.
Навіть що для ослиць не стає
Будякової паші!
Доведеться кудись кочувать
На пасовиська кращі.
Авірон радить край Мадіам,
А Датан іще далі.
А Мойсей? Той замовкне, мабуть,
По вчорашній ухвалі.
А втім, в таборі гомін і рух,
Біганина і крики;
Із шатрів вибігає народ
І малий, і великий.
Що таке? Чи де ворог іде?
Чи впав звір у тенета?
Ні, Мойсей! Глянь, Мойсей виходжа
Із свойого намета.
Хоч літа його гнуть у каблук
Із турботами в парі,
То в очах його все щось горить,
Мов дві блискавки в хмарі.
Хоч волосся все біле як сніг,
У старечій оздобі,
То стоять ще ті горді жмутки,
Як два роги на лобі.
Він іде на широкий майдан,
Де намет заповіту
Простяга свої штири роги
В штири сторони світу.
В тім наметі є скриня важка,
Вся укована з міди,
В ній Єгови накази лежать,
Знаки волі й побіди.
Та давно вже не входить ніхто
До намету святого,
Його жах стереже день і ніч,
Мов собака порога.
Але камінь великий лежить
Край намету до сходу:
З того каменя звичай велить
Промовлять до народу.
На той камінь зіходить Мойсей —
І жахнулися люде.
Та невже ж волі всіх на докір
Він пророчити буде?
І прийдеться розбить, розтоптать,
Як гнилую колоду,
Кого наші батьки і діди
Звали батьком народу?
Ось між чільними вже Авірон
Червоніє з досади,
А середнім щось шепче Датан,
Лихий демон громади.
IV
"Вчора ви, небожата мої,
Раду радили глупу;
Се хотів я сказать вам тепер
Замість першого вступу.
Ухвалили печать наложить
На язик мій, на душу, —
Тож тепер вам усім вперекір
Говорити я мушу.
Зрозумійте й затямте собі,
Ви, сліпців покоління,
Що, як зглушите душу живу,
Заговорить каміння.
Вчора ви сприсяглися свій слух
Затикать на промови,
Не мої, не тих глиняних уст,
А самого Єгови.
Бережіться, а то він до вас
Заговорить по-свому,
Заговорить страшніше сто раз,
Як в пустині рик грому.
А від слів його гори дрижать
І земля подається,
Ваше серце, як листя в огні,
Зашкрумить і зів’ється.
Вчора ви прокляли всякий бунт —
І кляли його всує,
Бо напроти тих глупих проклять
Ваше серце бунтує.
Бо в те серце Єгова вложив,
Наче квас в прісне тісто,
Творчі сили, — ті гнатимуть вас,
У призначене місто.
Вчора ви уважали спокій
Найблаженнішим станом;
Та чи радився ум ваш при тім
З вашим богом і паном?
Чи то він для спокою призвав
З міста Ур та з Гаррана
Авраама і плем’я його
На луги Канаана?
Для спокою їх потім водив
По йорданськім поділлю?
Семилітнім їх голодом гнав
Аж над береги Нілю?
Якби хтів вас в спокою держать,
Наче трупа у крипті,
То ви й досі, як сірі воли,
Гнули б шиї в Єгипті.
Тим-то буду до вас говорить
Не від себе, а владно,
Щоб ви знали, що з богом на прю
Виступать непорадно.
Бо Єгови натягнений лук,
І тятива нап’ята,
І наложена стрілка на ній —
І то ви є стріла та.
Як стріла вже намірена в ціль,
Наострена до бою,
Чи подоба стрілі говорить:
"Я бажаю спокою?"
А що вчора ви тут присягли,
На подобу жіноцтва,
Більш не слухать обітниць моїх,
Ні погроз, ні пророцтва, —
То навмисно про все те до вас
Побалакати хочу:
І обітницю дам, що прийде,
Погрожу й попророчу.
І ви мусите слухать, хоч злість
Вб’є вам жало студене.
Рад я знать, чия перша рука
Підійметься на мене!..
V
Зареклися ви слухати слів
Про Єговину ласку,
Тож, мов дітям безумним, я вам
Розповім одну казку.
Як зійшлися колись дерева
На широкім роздоллі.
"Оберімо собі короля
По своїй вольній волі.
Щоб і захист нам з нього, і честь,
І надія, й підмога,
Щоб і пан наш він був, і слуга,
І мета, і дорога".
І сказали одні: "Вибирать —
На одно всі ми звані.
Най царює над нами вовік
Отой кедр на Лівані".
І згодилися всі дерева,
Стали кедра благати:
"Ти зійди з своїх гордих висот,
Йди до нас царювати".
І відмовив їм кедр і сказав:
"Ви чого забажали?
Щоб покинув я сам ради вас
Свої гори і скали?
Щоб покинув я сам ради вас
Блиски сонця й свободу,
Бувши вольним — пустився служить
Збиранині народу?
Ви корону мені принесли?
Що мені се за шана!
Я й без неї окраса землі
І корона Лівана".
І вернулися всі дерева,
Стали пальму благати:
"Ти між нами ростеш, нам рідня,
Йди до нас царювати".
І сказала їм пальма: "Брати,
Що се вас закортіло?
Царювати й порядки робить —
Се моє хіба діло?
Щоб між вами порядки робить,
Чи ж я кинути в силі
Свої цвіти пахучі та свій
Плід — солодкі дактилі?
Мало б сонце даремно мій сік
Вигрівати щоднини?
Мого плоду даремно шукать
Око звіра й людини?
Хай царює хто хоче у вас,
Я на троні не сяду,
Я волю всім давать свою тінь,
І поживу, й розраду".
І погнулися всі дерева
Під думками важкими,
Що не хоче ні пальма, ні кедр
Царювати над ними.
Нумо рожу благать! Та вона
Всьому світові гожа,
Без корони — цариця ростин,
Преподобниця божа.
Нумо дуба благати! Та дуб,
Мов хазяїн багатий,
Своїм гіллям, корінням і пнем,
Жолудьми все зайнятий.
Нум березу благать! Та вона,
Панна в білому шовку,
Розпуска свої коси буйні,
Тужно хилить головку.
І сказав хтось, неначе на жарт,
Оте слово діточе:
"Ще хіба би терна нам просить,
Може, терен захоче".
І підхопили всі дерева
Се устами одними,
І взялися просити терна,
Щоб царем був над ними.
Мовив терен: "Се добре вам хтось
Підповів таку раду.
Я на вашім престолі як стій
Без вагання засяду.
Я ні станом високий, як кедр,
Ні, як пальма, вродливий
І не буду, як дуб, самолюб,
Як береза, тужливий.
Здобуватиму поле для вас,
Хоч самому не треба,
І стелитися буду внизу,
Ви ж буяйте до неба.
Боронитиму вступу до вас
Спижевими шпичками
І скрашатиму всі пустирі
Молочними квітками.
І служитиму зайцю гніздом,
Пристановищем птаху,
Щоб росли ви все краще, а я
Буду гинуть на шляху".
VI
У глибокім мовчанні сю річ
Вухом ловлять гебреї...
"Се вам казка, — промовив Мойсей, —
Ось вам виклад до неї.
Дерева — се народи землі,
А король у їх колі —
Божий вибранець, син і слуга
Господевої волі.
Як народи Єгова создав,
Мов літорослі в полю,
Заглядав всім у душу й читав
З неї кождого долю.
Заглядав їм у душу, яка
їх удача й причина,
І шукав, кого з них би собі
Обібрати за сина.
І не взяв отих гордих, грімких,
Що б’ють в небо думками
І підносять могутню п’яту
Над людськими карками.
І не взяв багачів-дукачів,
Що всю землю плюндрують,
Людським злотом і потом собі
Домовини мурують.
І не взяв красунів-джиґунів,
Що на лірах брязкочуть
І свій хист у мармурі, в піснях
Віковічнити хочуть.
Згордував усю славу, весь блиск
І земне панування,
І всі пахощі штук, і усе
Книжкове мудрування.
І, як терен посеред дерев,
Непоказний на вроду,
І не має він слави собі
Ані з цвіту, ні з плоду, —
Так і вибраний богом народ
Між народами вбогий;
Де пишнота і честь, там йому
Зависокі пороги.
Між премудрими він не мудрець,
У війні не войовник,
У батьківщині своїй він гість
І всесвітній кочовник.
Та поклав йому в душу свій скарб
Серцевідець Єгова,
Щоб він був мов світило у тьмі,
Мов скарбник його слова.
На безмежну мандрівку життя
Дав йому запомогу,
Заповіти й обіти свої,
Наче хліб на дорогу.
Але заздрий Єгова, наш бог,
І грізний, і сердитий:
Те, що він полюбив, най ніхто
Не посміє любити!
Тож на вибранця свого надів
Плащ своєї любові,
Недоступний, колючий, немов
Колючки ті тернові.
І зробив його острим, гризьким,
Мов кропива-жеруха,
Аби міг лише сам він вдихать
Аромат його духа.
І посольство йому дав страшне
Під сімома печатьми,
Щоб в далеку будущину ніс,
Ненавиджений братьми.
Горе тому нездарі послу,
Що в ході задрімає
Або, божу зневаживши річ,
І печать розламає!
Вийме інший посольство страшне
Лінюхові з долоні,
Побіжить, і осягне мету,
І засяє в короні.
Та щасливий посол, що свій лист
Понесе скоро й вірно!
Дасть вінець йому царський господь
І прославить безмірно.
О Ізраїлю, ти той посол
І будущий цар світу!
Чом не тямиш посольства свого
І його заповіту?
Твоє царство не з сеї землі,
Не мирська твоя слава!
Але горе, як звабить тебе
Світовая забава.
Замість статися сіллю землі,
Станеш попелом підлим;
Замість всім з’єднать ласку, ти сам
Станеш ласки не гідним.
Замість світ слобонити від мук,
І роздору, і жаху,
Будеш ти мов розчавлений черв,
Що здихає на шляху".
VII
І з’їдливо сказав Авірон:
"Мосціпане Мойсею,
Страх загрів і напудив ти нас
Приповісткою сею!
Між народами бути терном!
За сю ласку велику
Справді варто в Єгові твоїм
Признавати владику.
І послом його бути — се честь!
І в незнане будуще
Запечатані письма носить —
Се манить нас найдужче.
Се якраз доля того осла,
Що зав’язані міхи
З хлібом носить, сам голод терпить
Для чужої потіхи.
Ще гебреї з ума не зійшли,
Долі ліпшої варті,
І осягнуть, як честь віддадуть
І Ваалу, й Астарті.
Най Єгова собі там гримить
На скалистім Сінаї, —
Нам Ваал дасть багатства і вдасть
У великому краї.
Най Єгові колючі терни
Будуть любі та гожі, —
Нас Астарти рука поведе
Поміж мірти і рожі.
Наш уділ — Сенаар та Гарран,
А наш шлях до востоку,
А на захід, у твій Канаан,
Не поступимо й кроку.
Все те ясне, не варто про се
І балакати далі,
Та от що нам з тобою зробить
По вчорашній ухвалі?
Бить камінням руїну стару?
Шкода заходу й труду.
Дечим може ще він послужить
Ізраїльському люду.
Майстер він говорити казки,
Миляну пускать баньку,
Тож приставмо його до дітей
За громадськую няньку".
Так сказав він, і регіт піднявсь,
А з тим реготом в парі
По народі йшов клекіт глухий,
Мов у градовій хмарі.
Та спокійно відмовив Мойсей:
"Так і буть, Авіроне!
Що повиснути має колись,
Те і в морі не втоне.
Канаана тобі не видать
І не йти до востоку;
З сього місця ні вперед, ні взад
Ти не зробиш ні кроку".
І мертвецька тиша залягла
На устах всього люда,
І жахнувсь Авірон, і поблід,
Сподіваючись чуда.
Але чуда нема! Авірон
В сміх! А з сміхом тим в парі
По народі йшов клекіт глухий,
Як у градовій хмарі.
VIII
І піднявся завзятий Датан:
"Дарма грозиш, пророчиш!
Ось як я тобі правду скажу,
Може, й слухать не схочеш.
Признавайсь: не на теє ти вчивсь
У єгипетській школі,
Щоб, дорісши, кайдани кувать
Нашій честі і волі?
Признавайсь: не на те ти ходив
У єгипетську раду,
Щоб з мудрцями й жерцями кувать
На Ізраїля зраду?
Признавайся: було там у них
Віщування старинне,
Що від дуба й дванадцяти гіль
Власть Єгипту загине?
Знали всі, фараон і жерці,
Що той дуб і ті гілі —
Се Ізрайля дванадцять колін,
Розбуялих на Нілі.
І жахались, що мимо всіх праць,
І знущань, і катовань,
Той Ізраїль росте та росте,
Як та Нілова повінь.
Знали всі: як в гебрейській сім’ї
Родить первенця мати,
То в єгипетській мусить в той день
Первородне вмирати.
Та не знав ніхто ради на се,
Не придумав підмоги,
Тільки ти, перекиньчик, упав
Фараону під ноги.
І сказав: "Ти позволь їх мені
Повести у пустиню,
Я знесилю, і висушу їх,
І покірними вчиню".
І додержав ти слова, повів
Нас, мов глупу отару,
Фараону на втіху в піски,
Нам на горе і кару.
Скільки люду в пустині лягло!
Ті піски і ті скали
Сотням тисяч Ізрайля синів
Домовиною стали!
А тепер, коли з наших ватаг
Тільки жмінька лишилась
І Ізраїля сила грізна
По пісках розгубилась,
Коли дух наш хоробрий упав,
Мов нелітня дитина,
І завзяття пом’якло в душі,
Наче мокрая глина, —
Ти ведеш нас у сей Канаан,
Мов до вовчої ями.
Адже зверхником тут фараон
Над усіми князями!
Се ж безумство — тиснутися нам
Самохітне до пастки!
Чи нам тут воювать єгиптян,
Чи просити їх ласки?"
"О Датане, — промовив Мойсей, —
Не журися, мій сину!
Канаана тобі не видать,
Не гнуть гордую спину.
Не одне повідаю тобі,
Небораче Датане:
При смерті тобі й п’яді землі
Під ногами не стане".
"Гей, гебреї! — Датан закричав.
ПРАКТИЧНА РИТОРИКА
I рівень (кожна правильна відповідь 0.5 балів)
1. Риторика - це:
А відповідь,
заперечення, зауваження одного з учасників діалогу іншому;
Б наука про
правильну вимову та наголошення слів;
В наука і мистецтво
переконувати співрозмовників;
Г емоційне
ствердження або заперечення якогось факту.
2. Батьківщиною
красномовства вважають:
А Давній Єгипет;
Б Давній Китай;
В античну Грецію;
Г Давній Рим.
3. Обмін
інформацією, передача її однією людиною іншій це - :
АУміння слухати;
Б Культура
мовлення;
В Спілкування;
Г Доброзичливість.
4. Дайте визначення
поняттю етикет:
АМанера поведінки;
Б Відчуття міри,
перевищивши яке, можна образити людину;
В стриманість в
оцінці своїх чеснот, знань і становища в суспільстві;
Гздатність скоювати
безкорисливі вчинки, не допускати приниження заради матеріальної або іншої
вигоди.
5. Тема виступу -
це:
А основний шлях,
завдяки якому через мовлення інформація доходить до слухача;
Б роз’яснення,
тлумачення, інтерпретація подій та фактів;
В основна галузь
роздумів оратора, у межах якої він добирає явища та факти, що розглядаються у
виступі;
Г уміння оратора
виступати без підготовки.
6. План лекції -
це:
А повний письмовий
виклад змісту виступу;
Б слова та звороти,
які означають поняття та явища певної галузі знання;
В узагальнювальні
думки, що мають лаконічну, відточену мовну форму;
Г послідовність і
взаємозв’язок тематичних частин виступу, зафіксований у вигляді переліку
ключових понять або суджень.
7. Ясність мовлення
- це:
А насиченість
виступу новими фактами, актуальними проблемами;
Б смислова
прозорість виступу, що забезпечує його зрозумілість, доступність у засвоєнні
слухачами;
В якість мовлення,
що відбиває здатність оратора спонукати слухачів до творчої діяльності;
Г якість мовлення,
яка полягає в його мелодійності, плавності, інтонаційній виразності.
8.Конференція- це
АНайбільш загальний вид і очевидно
відноситься до не сфокусованої розмови, без певної мети і в якій всі учасники
мають рівні права говорити;
Б Дискусія з метою: потрібно вирішити
якесь питання і всі учасники мають рівні права говорити, але в цьому випадку
досягається певне рішення;
ВПереговори щодо незгоди; мета –
досягти владнання незгоди, всі учасники діляться на дві сторони, які
протистоять одна одній;
Г.Переговори через незгоду, пов’язану
із образою.
II рівень (кожна правильна відповідь 1
бал)
1
Чи згодні ви з тим, що риторика – це наука успіху та мистецтво
реалізації мовної особистості?
2 Які особливості голосу оратора?
3 Якіетапи підготовки виступу ви
знаєте?
4 Які ораторські прийоми
застосовуються на різних етапах виступу?
5 Які типи мовної комунікації ви знаєте?
III рівень (3 бали)
1. Які відомі вам професії потребують комунікабельності? Чи потребує комунікабельності ваша професія?
ТЕСТИ ЗА ЖИТТЯМ ТА ТВОРЧІСТЮ ІВАНА ФРАНКА
https://naurok.com.ua/test/tvorchist-i-franka-kontrolna-robota-680722.html
Михайло Коцюбинський
Імпресіоні́зм (від фр. impression — враження) — мистецька течія у живописі, а також у літературі та музиці, яка виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася на початку 20 століття у Франції. Засновники імпресіонізму — як і символізму, та експресіонізму — діяли на противагу реалізму (особливо неокласицизму, а також і натуралізму). Імпресіоністи у своїх творах намагаються відтворити шляхетні, витончені особисті враження та спостереження мінливих миттєвих відчуттів і переживань, природу, схопити мінливі ефекти світла, проте, на відміну від неокласицизму, не мають на меті об'єктивно відображати реальність, а ставлять за ціль поділитися власними почуттями зі споглядальником твору, вплинути на нього. Термін уперше використали в негативному значенні у критичній оцінці твору Моне «Враження, схід сонця», (1872).
Контрольна робота
М. КОЦЮБИНСЬКИЙ. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ. „INTERMEZZO”, „ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ”
Варіант 1
1. М. Коцюбинський народився і жив...
А У Харкові.
Б Запоріжжі.
В Одесі.
Г Вінниці.
2. З прихильністю і повагою М. Коцюбинський ставився...
А До Панаса Мирного.
Б Є. Гребінки.
В П. Тичини.
Г Л. Глібова.
3. Твори яких українських письменників спрямували М. Коцюбинського ще хлопцем „на свідомий український шлях”?
А М. Вороного і Є. Гребінки.
Б В. Самійленка і П. Тичини.
В М. Вовчка і Т. Шевченка.
Г І. Франка і П. Грабовського.
4. Зацікавлено М. Коцюбинський вивчає життя, побут і мову молдаван, пише про них оповідання...
А „Для загального добра”.
Б „На камені”.
В „П’ятизлотник”.
Г „В дорозі”.
5. Що є кульмінацією твору М. Коцюбинськог. „Intermezzo”?
А Прощання митця з селом.
Б Зустріч ліричного героя з селянином.
В Слухання героєм твору музики природи, яка оздоровила його, надала натхнення для нової праці й боротьби.
Г Переживання ліричного героя.
6. Що сталося з Марічкою після її розлучення з Іваном, який пішов на заробітки? (М. Коцюбинський „Тіні забутих предків”)
А Вийшла заміж за Юру.
Б Потонула.
В Загинула в горах.
Г Переїхала жити в інше село.
7. „Intermezzo. написано М. Коцюбинським під час реакції — жорстоких розправ російського самодержавства з революціонерами та бунтівниками...
А У 1905 році.
Б 1917 році.
В 1908 році.
Г 1918 році.
8. „Intermezzo. — у перекладі з латинської...
А „Рівновага”.
Б „Спокій”.
В „Розлучення”.
Г „Перерва”.
9. М. Коцюбинський високо шанував музику...
A Л. Ревуцького.
Б Ю. Мейтуса.
В П. Майбороди.
Г М. Лисенка.
10. „Тіні забутих предків” було написано М. Коцюбинським...
А У 1911р.
Б 1910р.
В 1908р.
Г 1918р.
11. Зустрівшись уперше, Марічка поділилася з Іваном (М. Коцюбинський „Тіні забутих предків”)...
А Ягодами.
Б Хлібом.
В Цукеркою.
Г Яблуками.
12. Літературно-меморіальний музей М. Коцюбинського функціонує...
А У Чернігові і Вінниці.
Б Полтаві і Києві.
В Житомирі і Луганську.
Г Одесі і Донецьку.
Немає коментарів:
Дописати коментар