Цікаве про слова

 Існують слова, які передають особливий український характер В українській мові чимало слів мають настільки глибоке емоційне забарвлення, що дослівний переклад просто втрачає весь сенс. Наприклад, слово «надибати» означає випадково когось зустріти або щось несподівано знайти. Воно звучить живо, невимушено і часто використовується у побутовому мовленні. Не менш колоритне слово — «шкварчати». Воно дуже точно передає звук смаження їжі на пательні. В інших мовах для такого звуку зазвичай доводиться використовувати цілий опис.

Українські слова, які важко вимовити іноземцям
Одним із найвідоміших прикладів стала «паляниця». Це не просто традиційний український хліб, а й слово, яке стало справжнім тестом на правильну українську вимову. Також труднощі викликають слова «залізниця» та «навколішки». Через велику кількість приголосних іноземцям складно швидко та правильно їх вимовити. Слово «нівроку» теж часто дивує перекладачів. Воно може означати схвалення, подив або навіть легке захоплення — усе залежить від інтонації та ситуації.

 Слова, які не мають точного відповідника
Деякі українські слова настільки самобутні, що перекласти їх одним словом практично неможливо.Наприклад, «вирій» — це теплі краї, куди на зиму відлітають птахи. Але для українців це слово має ще й поетичний, майже казковий зміст. Цікавим є й слово «манівці». Воно означає обхідні шляхи або хибний напрямок, але часто використовується й у переносному значенні — коли людина говорить натяками або збивається з правильного шляху. Слово «завіюватися» теж має одразу кілька значень: заблукати, кудись податися без чіткого плану або несподівано зникнути. Чому ці слова роблять українську мову особливою Мовознавці пояснюють: саме такі слова формують неповторність мови та відображають культуру народу. Наприклад, слово «митець» звучить значно глибше, ніж просто «художник» чи «артист», адже підкреслює творчу натуру людини. А «шахівниця» — ще один приклад точності української мови. У багатьох мовах окремого слова для дошки для шахів просто немає.

Помилка чи зміни правопису: правильно писати «ввечері» чи «

Ввечері сім’я разом дивилась на захід сонця

Пишучи про події у вечірній час, люди можуть припуститися орфографічної помилки. Як же правильно писати: «ввечері» чи «в вечері»? Розберімось разом.

В українському правописі є чітке правило, що прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, пишемо разом: ввечері (увечері), вбік (убік), вголос (уголос), вниз, відразу, вкрай, вночі, вслід, всмак, доверху, довіку, довкола, зразу, зранку, зозла, надворі та ін.
Тобто, коли ми говоримо про вечірню пору, то «ввечері» потрібно писати разом, а не окремо («в вечері»). Новий правопис цього не змінює.
Приклади вживання слова в реченні:
Ввечері відбудеться футбольний матч, який я так довго чекав.
Дієтолог розповів, чи можна їсти солодке ввечері.

Підлітковий сленг

 Вайб, жиза, ізі, крінж: які слова варто знати, щоб зрозуміти сучасних підлітків

Бро, вайб, імба, жиза, ізі, го... Ці слова є незрозумілими та дивними для старшого покоління, проте сучасна молодь щоденно використовує їх під час спілкування як у соцмережах, так і в реальному житті. Для тих, хто хоче бути з молодим поколінням на одній хвилі, все ж варто вивчити унікальний підлітковий жаргон.TrueUА зібрав найпопулярніші сучасні "слівця", які допоможуть розібратися в молодіжному сленгу.Сучасний підлітковий сленг: що це таке і як ним користуватися. Сучасний український підлітковий сленг формується під впливом різних джерел. До них належать:англійська мова — багато підліткових сленгових слів прийшли з англійської мови, часто в деформованому вигляді;інтернет-меми — це короткий, часто жартівливий, ілюстрований текст або відео, який швидко поширюється в соціальних мережах;українська попкультура — популярні українські пісні, фільми та серіали також можуть стати джерелом нових сленгових слів.Підлітковий жаргон: словник для батьків і не тільки Агонь — чудово, класно.Азаза — сміх, смішно.Бро — брат, найчастіше — у значенні "друг".Бумер — старше покоління.Вайб — емоційний стан, що виникає під час спілкування.Вписатися — прийти в гості.Го — давай, ходімо.Двіж — активність, рух, тусовка.Жиза — життєво. Це слово зазвичай вживають після повчальних історій. Воно означає "таке життя", "так буває".Зашквар — негідний вчинок, який псує репутацію.Злити катку — програти.Ізі — легко.Кріповий — страшний, той, що лякає.Краш — об’єкт закоханості.Лол — смішно.Лагати — повільно працювати.Мерч — продукція, частіше одяг із символікою певної особи, гри, фільму, серіалу.Ноуп — ні.Нуб — новачок, недосвідчений.Няшний — милий, привабливий.Олд — дещо застарілий.Орати — голосно сміятися.Пруф — доказ.Пофіксити — виправити.Рофл — жарт.Спойлер — передчасне розкриття інтриги книги або фільму, яке псує задоволення від перегляду.Скуф — чоловіки старше 30 років, які мають не надто охайний вигляд.Сігма — ті, хто ігнорують соціальні норми та ієрархічні структури.Сорян — перепрошую.Тян — гарна дівчина.Треш — щось таке, що виходить за рамки пристойного.Фідбек — відгук, критичний коментар до чогось. Флуд — марнослів'я, повідомлення, яке займає великі обсяги і не несе якоїсь нової інформації.Флексити — хвалитися.Хайп — бурхливе обговорення, ажіотаж.Хейтери — емоційні критики.Хз — не знаю.Чітер — гравець, що порушує правила.
Чилити — розслаблятися, відпочивати.Чіназес — щось позитивне і круте.Шерити — поширювати інформацію в різних соцмережах.Шеймити — соромити.Шмот — одяг, предмети гардероба.Юзати — користуватися.Переважна більшість цих слів запозичені з англійської мови, але іноді їхнє значення змінюється залежно від місцевого контексту.Варто пам'ятати, що єдиного чіткого поняття сленгу наразі не існує. Мовознавці називають молодіжний жаргон соціолектом — тобто мовленнєвою особливістю, характерною для певної групи — людей у віці 12-22 років.Сленг — це неформальна лексика, яка використовується в певній соціальній групі. Він постійно змінюється та оновлюється, оскільки підлітки постійно знаходять нові слова і вирази, які відображають їхній світогляд і культуру.

30 змін до правопису

❗️ДИРЕКТИВНА НОРМА (та, що без варіантів):

1️⃣ Латинський корінь -ject- передаємо з є: проєкт, проєкція, проєктор (як траєкторія) (§ 126). 

2️⃣ Пишемо без «й» слова Ісая, Гоя, Соєр, Хаям; секвоя, фоє, єті й подібні (§ 126).

3️⃣ Разом пишемо слова з першим іншомовним компонентом бліц-, екстра-, максі-, міді-, міні-, преміум-, топ-, флеш-; віце-, екс-; арт-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, економ-, поп-, прес-, смарт- та ін.: бліцновини, мінісукня, преміумклас, флешпам'ять, віцепрезидент, ексміністр, артгалерея, бодибалет, бодіарт, вебсторінка, економклас, етногурт, попмузика, прессекретар, масмедіа, токшоу, смартгодинник, дрескод, топменеджер (але «топ» не поєднується з числівниками) (§ 35).

4️⃣ Числівник пів з іменниками пишемо окремо: пів року, пів яблука, пів Європи, але півзахисник, півмісяць, півострів (§ 36). 

5️⃣ За допомогою суфіксів -к-(а), -иц-(я), -ин-(я), -ес-(а) та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі: директорка, верстальниця, філологиня, патронеса тощо (§ 32).

6️⃣ Священник пишемо з подвоєнням, як письменник (§ 29).

7️⃣ Пишемо двотижневий, тривідсотковий, чотириярусний, але двохсотий, трьохтисячний, чотирьохмільйонний, чотирьохмільярдний (§ 35).

8️⃣ Дробові числівники: дві третіх, три четвертих (замість дві треті, три четверті) (§ 107).

9️⃣ Російські прізвища, що в мові оригіналу закінчуються на -ой, пишемо з -ий: Донський, Трубецький, Крутий. Але Лев Толстой (§ 144).

1️⃣0️⃣ До мʼякої групи іменників належать імена Ігор, Лазар (Ігоря, Ігорю, Ігорьович; Лазаря, Лазарю, Лазарьович), а також слово хабар (хабаря, а не хабара) (§ 66).

1️⃣1️⃣ У звертаннях форму кличного відмінка набувають обидва слова: па‌не лейтена‌нте, бра‌те Пе‌тре, лі‌карю І‌горю, побрати‌ме Іва‌не (§ 87).

1️⃣2️⃣ Сер, сір, гер у кличному відмінку мають таку саму форму, що й у називному (§ 87).

1️⃣3️⃣ Назви віртуальних (соціальних та ін.) мереж у родовому відмінку мають закінчення -у: інстаграму, телеграму, фейсбуку, ютубу (§ 82).

1️⃣4️⃣ Звук [h] передаємо буквою г: госпіс, гостел, Гарвард, Гельсінкі, окрім деяких європейських слів (хо‌бі, хоке‌й, хол, хо‌лдинг) та всіх слів східного походження (брахма‌н, джиха‌д, моджахе‌д, харакі‌рі) (§ 122). 

1️⃣5️⃣ Англійське буквосполучення ck відтворюємо українською буквою к без подвоєння: Ді‌кенс, Те‌керей, Бе‌кі, Бу‌кінгем (§ 128).

1️⃣6️⃣ Німецьке буквосполучення ei передаємо як ай (яй): Віттгенштайн, Фляйшер; буквосполучення eu – як ой: фройляйн, Нойбауер. У давніших запозиченнях німецьке буквосполучення еі передаємо в транслітерованому вигляді через ей: крейцер, гросмейстер, Гейне, Лейпциг (§ 136).

1️⃣7️⃣ Сватове, Синельникове відмінюються, як Рівне (Сватового, Синельникового, Рівного), а Косово, Мукачево — як Дубно (Косова, Мукачева, Дубна) (§ 152).

1️⃣8️⃣ У назвах свят та історичних подій з великої пишемо тільки першу літеру (День пам’яті та примирення), а в назвах державних українських свят — усі слова (День Незалежності України) (§ 52).

1️⃣9️⃣ З великої букви пишемо займенники Ви, Ваш як форму ввічливості у звертанні до однієї конкретної особи в листах, офіційних документах тощо: Повідомляємо Вам…, Вітаємо Вас…, у відповідь на Ваш запит… (§ 60).

2️⃣0️⃣ Ставимо відступи обабіч скісної риски: синтетизм / аналітизм (окрім та/або, і/або, с/г, р/р, км/год і под.) (§ 165).

❗️ВАРІАТИВНА НОРМА (можна і так, і так):

1️⃣ Ґ, ґ на місці G, g у запозичених власних назвах: Ґете і Гете; Ґуллівер і Гуллівер (§ 122). Але пошукова система «Гугл», а не «Ґуґл». Якщо без родового слова — з малої і без лапок: гугл (§ 54).

2️⃣ Буквосполучення th у словах грецького походження можна передавати літерами т і ф: етер і ефір, катедра і кафедра, міт і міф, Атени і Афіни (§ 123).

3️⃣ У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов,

буквосполучення au можна передавати як ав і ау: авдиторія і аудиторія, фавна і фауна, павза і пауза, лавреат і лауреат (§ 131).

4️⃣ На початку деяких слів можна писати и: ирій, ирод, икати, ич (индика немає) (§ 2). 

5️⃣ У назвах церковних звань, титулів та чинів уживаємо префікси архи- та архі-: архимандрит і архімандрит, архиєрей і архієрей, архистратиг і архістратиг та ін. (§ 31).

6️⃣ У родовому відмінку іменників lll відміни можемо писати закінчення -и та -і: кро‌ви й крові, любо‌ви й любові, о‌сени й осені, со‌ли й солі, Ру‌си‌ й Русі, Білору‌си й Білорусі; гі‌дности й гідності, незале‌жности й незалежності, ра‌дости й радості, сме‌рти й смерті, че‌сти й честі (§ 95).

7️⃣ Назви міст у родовому відмінку можуть мати закінчення -у (-ю) та -а (-я): Амстердаму і Амстердама, Лондону і Лондона, Парижу і Парижа, Чорнобилю і Чорнобиля (окрім назв міст із суфіксами -ськ-, -цьк-, -ець-, -ів- (-їв-), -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-, елементами -бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав-)) (§ 82). Тобто можна Херсону, але не Києву, Тернополю, Луганську.

8️⃣ Чоловічі прізвища, що закінчуються на -ин, -ін, -їн, у давальному відмінку мають закінчення -у та -ові: Яковишину та Яковишинові, Палладіну та Палладінові, Ільїну та Ільїнові (§ 83).

9️⃣ Прізвища прикметникового походження, що закінчуються на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн), у кличному відмінку можуть мати закінчення -е: Що‌голеве і Щоголів, Глі‌бове і Глібов, Гуля‌єве і Гуляєв, Степани‌шине і Степанишин (§ 87).

1️⃣0️⃣ У звертаннях, що складаються із загальної назви та чоловічого прізвища, у форму кличного відмінка прізвище можна ставити, а можна й не ставити: дру‌же Макси‌менку і друже Максименко, коле‌го Євгенищуку‌ і колего Євгенищук, па‌не Кова‌лю і пане Коваль (§ 87). Але у звертаннях до жінок форму кличного відмінка завжди мають і загальна назва, і прізвище: добродійко Вариводо, пані Гаркуше, поетко Забашто (§ 74).

Збережіть і поширте. Говорімо та пишімо правильно!

© Редакторка Ольга Васильєва

#правопис2019

Як звернутися до тітки

 Заувага перша: слово «тьотя» — не росіянізм. Воно є у словнику Грінченка (як і «дядя»). А ті, хто каже, що в нас є лише «тітка» і «тітонька», обкрадають мову, адже «тётка» і «тётушка» є і в російській мові.

Заувага друга: усі орфографічні словники подають у кличному відмінку «тьоте», а не «тьотю».

Заувага третя: закінчення «е», а не «ю» вживаємо і в кличному відмінку імен Настя, Христя, Устя: Насте, Христе, Усте (і Катре, Мотре). Такі форми імен ми відмінюємо за аналогією до іменників третьої відміни («радосте», «милосте»). Це зафіксовано у словниках Григорія Голоскевича, Лариси Скрипник і Ніни Дзятківської, Миколи Погрібного та інших, а також у класиків: «Дурна ти, Насте, як я бачу: і посміяться не даси...» (Т. Шевченко).

Отже, ✅ тьоте Катре, тьоте Насте, тьоте Рає, тьоте Людо, тьоте Галю. 

© Редакторка Ольга Васильєва

Новотвори чи "так має бути"?

 ❗️Важливий допис, бо треба ламати систему і повертати нашій мові природні слова.

Ви, напевно, чули, що від дієслів доконаного виду «розповісти», «відповісти», «доповісти» не можна утворювати форм третьої особи множини та наказовий спосіб. Тобто буцімто треба казати «дадуть відповідь», а не «відповідять»; «дай / дайте / даймо відповідь», а не «відповіж / відповіжте / відповіжмо».

Насправді це суперечить мовній логіці. У праці Олекси Синявського «Норми української літературної мови» (1931) читаємо: «Від дієслів їсти, -вісти наказовий спосіб їж, розповіж, їжмо, розповіжте тощо».

❗️Ці форми рідковживані, а не помилкові. Розгляньмо приклади в письменників:

▪️Юліан Опільський, «Вовкулака» (1922): «Відповіж мені отверто, Єлено, чи зможеш коли глянути на мене ласкавішим оком?»

▪️Микола Бажан, «Данило Галицький» (1942): «О боже німців! Відповіж, Що для тевтона діять гоже? Вбивай і ріж! Нам допоможе Німецький бог, німецький ніж».

▪️Іван Огієнко, «Новий Заповіт» (1962): «Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!»

▪️Роман Іваничук, «Орда» (1992): «Візьми перо й розкрий злочини і чесноти достойні, розповіж про народження й загибель царств, постав на очі подвиги героїв, що жили в славі, витлумач священне вчення трисвятого Бога».

❗️Логічно, що в третій особі множини теж можна утворювати дієслова за аналогією до слова «їдять»: «відповідять», «розповідять», «доповідять».

▪️Тимофій Бордуляк, «Діти» (1895): «Я не хочу на теє відповідати, нехай відповідять ті ось могили, що по них вітер бушує...»

▪️Юрій Шевельов, «Я, мені, мене... (і довкруги)» (1987): «Чи це була доля старої середньої службової кляси взагалі, чи так склалося в моєму роді — на це хай відповідять історики й соціологи. Якщо вони спроможні».

▪️Іван Франко, «Перехресні стежки» (1900): «Адже я певний, що вони, вийшовши від мене, просто підуть до свого Шльомка і розповідять йому, що я радив їм купити панські добра».

▪️Михайло Грушевський, «Історія української літератури», т. 3 (1923): «А твої мужі і брат твій Мстислав розповідять тобі все: як нам Бог поміг, і як вся Руська земля стала за нас і Чорні Клобуки».

Отже, буду запровадницею (чи радше відроджувачкою) цих словоформ, заповнюючи прогалини у словотвірній парадигмі. ✅ «Відповіж», «відповіжте», «відповіжмо», «відповідять» — як «їж», «їжте», «їжмо», «їдять».

Поширте допис. Хай якнайбільше людей перестане боятися цих слів.

© Редакторка Ольга Васильєва

Як правильно?

 Не аби який», «не абиякий», «неабиякий»: як правильно писати

Орися Шиян фото
Орися Шиян
Освіта —
12:44, 14 жовтня 2025
10374
0
«Не аби який», «не абиякий», «неабиякий»: як правильно писатифото Frееріk
Слово означає великий, видатний, не такий, як усі
Коли ми хочемо підкреслити позитивні характеристики когось, вживаємо прикметник «не/аби/який». Проте його написання часто викликає труднощі.


Запамʼятайте: слово «неабиякий» пишеться разом. Так само як «неабищо», «неабияк».

У правописі зазначено: пишемо разом частку «не» з іменниками, прикметниками, займенниками та прислівниками, якщо вони разом означають єдине поняття.

Невміння, неволя, неврожай, недоля, неправда, несподіванка; небалакучий, невдалий, невеселий, невчений, недобрий, незбагненний, немалий, неписьменний, несміливий; неабихто, неабиякий; невдогад, невже, невпам’ятку, невтямки, негадано, недалеко, недарма, недурно.


Словник української мови пояснює значення слова «неабиякий»:

Великий, немалий, значний.
Видатний, який виділяється з-поміж інших.
Не такий, як усі, як у всіх, не такий, як завжди, незвичайний. Не який-небудь, не якийсь там.

Водночас коли є протиставлення, то допускається окреме написання частки «не».

Осьде пряничок чудовий, не абиякий – медовий (Леонід Глібов);

Коня сторгував у іванівського попа, ще й не абиякого, а за сто карбованців (Михайло Коцюбинський).