📆 25 січня – День непоєднуваних кольорів.

🌈 В українській мові є такі назви відтінків і кольорів, що стандартні сім барв веселки навіть трохи тьмяніють на їхньому фоні.
🤔 А Ви знаєте цікаві назви барв? Діліться в коментарях.
⚫ Прюнелевий – відтінок чорного, колір стиглої ягоди.
🟦 Ку‌бовий – яскраво-синій (про тканину); індиговий.
🔶 Жари‌стий – який має колір жару; яскраво-червоний.
🔺 Карма‌зи‌новий – такого кольору, як кармазин; темно-червоний.
🟦 Блава‌тний – волошковий, блакитний.
🫛 Горо‌ховий – який має колір гороху; сірувато-жовтий із зеленим відтінком.
🩷 Фрез – рожевий з бузковим відтінком.
🛑 Шарла‌х – фарба яскраво-червоного кольору.
🫐 Я‌хонтовий – кольору сапфіру; синій.
🇺🇦 Вражай вишуканою українською!
#мова_та_акули_пера #лексика

 ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ СВЯТКУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ДНЯ РІДНОЇ МОВИ?

Всі соціальні істоти спілкуються один з одним — від бджіл та мурах до китів та мавп. Але тільки люди використовують для спілкування мову, яка являє собою набагато більше, ніж набір певних сигналів. Мова має зовсім іншу природу, ніж спілкування тварин. За неї відповідає особливий центр у мозку, який є лише в людей. Коли і як люди стали користуватися мовою, сказати не може ніхто, та прийнято вважати, що це був досить тривалий еволюційний процес.

Зараз у світі існує  близько 7 тисяч мов, але науковці об’єднують їх у порівняно невелику кількість мовних сімей. В них мови пов’язані між собою спільними звуками, словами чи граматичними конструкціями. Вчені-мовознавці вважають, що всі мови певної лінгвістичної групи походять від однієї спільної прадавньої мови.


Схожі події:
🗣 День української писемності та мови
🗣 День китайської мови
🗣 Міжнародний день баскської мови
🗣 Міжнародний день арабської мови
🗣 Міжнародний день французької мови

Підпишіться на наші канали у Viber чи Telegram і ми нагадаємо вам про всі актуальні свята та події на кожен день.

НАЙБІЛЬШ РОЗПОВСЮДЖЕНІ МОВИ В СВІТІ
Найрозповсюдженішими мовами в світі є індоєвропейські мови, які є рідними для майже половини населення планети. Це дуже численна група мов — від фарсі та хінді до англійської та української. Є кілька теорій територіального походження цієї мовної сім’ї. За однією з них, індоєвропейські мови беруть початок зі Східної Європи, до якої входить і Україна. Науковці визначили, що сформувалися ці мови станом приблизно на 3000 рік до нашої ери.

Інша численна лінгвістична група — семітські мови. Вони ведуть своє походження від кочівників Південної Аравії. В 3000-х роках до нашої ери цими мовами говорили народи, що населяли велику територію — від півдня Аравії до півночі Сирії. Декілька семітських народів відіграли важливу роль в давній цивілізації — вавілоняни, ассирійці, євреї та фінікійці. Арамейська, одна з семітських мов, довгий час була мовою спілкування між різними народами на Близькому Сході.

Попри численну кількість мов на планеті, до двох третин людей говорять всього дванадцятьма мовами. 2,1 мільярда населення Землі спілкуються трьома мовами — китайською, іспанською та англійською. Але саме різноманіття робить мову справжнім культурним явищем.

Мовне різноманіття розподілене нерівномірно, так найбільша кількість мов зосереджена в Африці та Азії. Там «мешкає» близько 2000 мов. Натомість, у Європі всього 250 живих мов та діалектів. Сучасна наука пояснює це цілою низкою факторів — від географічної ізоляції певних груп людей до кліматичних та соціальних умов проживання. Також існує широтний градієнт мовного різноманіття — збільшення кількості мов з наближенням до екватора, натомість у вищих широтах їх налічується менше.

МОВИ, ЩО ЗНИКАЮТЬ
Наскільки вразливими в сучасному світі є мови, можна побачити завдяки Атласу мов світу, який видає ЮНЕСКО. Наприклад, лише у Великобританії 11 місцевих діалектів визначені як такі, що  вмирають.

Прогнози науковців невтішні — до кінця цього століття можуть зникнути до 50% мов, якими люди користуються нині. Вже зараз приблизно 500 мов у світі мають всього кілька носіїв, а деякі з них — лише одного. Вони зникають так само, як і рідкісні види рослин чи тварин у природі.

БОРОТЬБА ЗА РІДНУ МОВУ
Міжнародний день рідної мови запроваджено ЮНЕСКО з метою максимального збереження мов всіх народів планети та шанобливого ставлення до них. Вперше його відзначили в 2000 році,  й відтоді щорічно святкують 21 лютого. Саме цього дня 1952 року в місті Дакка, що зараз є столицею Бангладеш, через мовний конфлікт сталася загибель чотирьох студентів.

Почався цей конфлікт в 1947 році, при створенні держави Пакистан, яка складалася з двох частин. Східна частина зараз відома як Бангладеш, західна є власне Пакистаном.  Рідною мовою населення східних територій була бенгалі, в західній частині говорили на урду.Уряд оголосив єдиною державною мовою урду, що викликало протести носіїв мови бенгалі, які вимагали двомовності в своїй країні. Влада не зважала на ці вимоги й заборонила масові зібрання та мітинги. Саме на такій «незаконній» акції протесту в місті Дакка поліцейські застрелили чотирьох студентів-бенгальців, які боролися за свою рідну мову.

Бенгалі стала другою офіційною мовою в країні в 1956-му, а в 1971 році східна частина Пакистану виборола незалежність і стала державою Бангладеш.  Саме Бангладеш подала ідею створити День рідної мови у міжнародному вимірі, а 21 лютого в цій країні є державним святом.

Підписуйтесь на розсилку "Свята у цей день"

Список всіх свят в Україні прямо у вас в поштовій скриньці. Щодня. Відписатися можна будь-коли. Наш контент на 100% безплатний.

Вкажіть ваш Email
ПІДПИСАТИСЯ

 10 НАЙПОШИРЕНІШИХ ОРФОЕПІЧНИХ ПОМИЛОК УКРАЇНЦІВ

Помилка 1️⃣: фикання. Тобто вживання в закритому складі російського губно-зубного звука [в], що наближений до [ф], замість українського губно-губного звука [ў]. Наприклад, фтофкмачювати замість ўтоўкмачувати. Такий самий звук, як у нас, коли губи не торкаються зубів, є в білоруській мові (військ — войскаў) і в англійській мові (верба — willow).

Помилка 2️⃣: помʼякшення [ч]. В українській мові [ч] твердий і помʼякшується тільки перед і, ю, я: чітко, ніччю, сторіччя.

Помилка 3️⃣: напруження [и]. Нещодавно почула від колеги: "Полюбы себе такым, якым ты є".

В українській літературній вимові [и] передньо-високо-середній і вимовляється без жодного напруження.

Помилка 4️⃣: неуподібнення свистячих до шиплячих (недотримання регресивної асиміляції приголосних). Правильно не смієшся, як у російській, а смієсся, не в книжці, а в книзьці, не на річці, а на ріцці.

Помилка 5️⃣: оглушення дзвінких звуків там, де не має бути асиміляції: замість дуб часто чуємо на російський лад дуп, замість народ чуємо нарот, замість казка — каска, замість ложка — лошка.

Помилка 6️⃣: змазування [й]: гуляе, працюе (як у рос. мові — гуляэт, работаэт). Правильно — гуляє, працює.

Помилка 7️⃣: помʼякшення [г], [к], [х] перед [и]: гінуть замість гинуть, захіщають замість захищають, навпакі замість навпаки.

Помилка 8️⃣: дзикання та цикання. Подзяка замість подяка, ціло замість тіло. Знаю навіть кількох тренерів з постановки голосу, які припускаються цієї помилки.

Помилка 9️⃣: акання — наближення ненаголошеного [о] до [а]. Це помилки Юлії Тимошенко: кааліция, любі маі, або: пачалось.

Помилка 🔟: укання — наближення ненаголошеного [о] до [у]: якщо пані Тимошенко скаже "хадімо", то на заході України скажуть "худімо". Але в літературній вимові [о] трохи наближується до [у] тільки перед наголошеним [у]: голубка (там асиміляція голосних).

Звісно, артикуляційна база кожного і кожної з нас залежить від регіону, де ми зростали, і погано коригується в дорослому віці. Наприклад, на Київщині, де народилася й виросла я, ви майже не почуєте твердого [ч]: там не чуєш, а чюєш. А глибокий [и] є не тільки на півночі, сході й півдні України, а й у Галичині та на Закарпатті.

Тому авжеж я не очікую, що всі в мить заговорять правильно. Проте знати літературну орфоепічну норму ми всі повинні, так само як прагнемо знати літературну лексичну норму і боремося з суржиком. А особливо про вимову мають дбати радіо- і телеведучі, актори й акторки, щоб бути взірцем для всіх. Бо, на жаль, зараз вимова багатьох з них ненормативна.

Говорімо правильно, і нехай усі звуки вʼються річечкою!🖊 Слово «майстерклас» походить від англійського masterclass. 

Вікіпедія подає вичерпне визначення цього поняття: метод навчання та конкретне заняття із вдосконалення практичної майстерності, що проводиться фахівцем у певній галузі творчої діяльності (музики, образотворчого мистецтва, літератури, режисури, акторської майстерності, дизайну, ремесла) для осіб, які зазвичай уже досягли достатнього рівня професіоналізму в цій сфері діяльності.

Отже, майстерклас — це метод навчання або ж конкретне заняття. 

📍 Ми не поєднуємо окреме слово «майстер» (тобто фахівець із певної галузі) і «клас» (кімната в школі чи підрозділ школи, який охоплює учнів одного року навчання та однакового рівня знань), бо не йдеться саме про ці два поняття. 

Слово «майстерклас» не має стосунку до будь-якого класу (співзвучне англійське слово class означає «урок», «заняття»). 

Якби ми писали майстер-клас через дефіс, то за таким самим принципом могли б утворити, наприклад, «початківець-клас» чи «майстер-коридор». Однак не утворимо, бо ж говоримо про геть інше поняття, яке запозичили цілісно з єдиним значенням.

Отже, англіцизм «майстерклас» треба писати разом.

Українці — народ креативний, тож сьогодні, крім майстеркласу, у нас є ще й майстер-лекції та майстер-курс.

На відміну від запозиченого «майстеркласу», ці слова писатимемо через дефіс, бо це суто українські новотвори. До речі, саме вони утворені в природний спосіб: слово «майстер» визначає особливість другого іменника (тобто «щось від майстра» чи «стосується майстра»), а «лекція» чи «курс» — той самий другий іменник, що позначає термін, про який ідеться.

Я не скажу, що мені приємно таке писати, бо це не полегшує ситуації, а радше ускладнює її, однак таке написання відповідає чинному правопису. 

Імовірно, колись у правилах з’явиться нове уточнення щодо дефіса, наприклад «пишемо через дефіс слова, щоб уникнути збігу трьох-чотирьох приголосних чи голосних», однак на сьогодні дефіс не виконує такої функції. Також хотілося б, щоб з’явилися чіткіші правила запозичування слів, щоб якраз не виникало таких абсурдів, коли слово, яке в мові-оригіналі пишеться разом (masterclass, chatbot, tiktok), в українській мові люди чомусь пишуть через дефіс.

📍 Отже, як і «бізнесмен», «стартап» чи «футбол», так само й «майстерклас» пишемо разом. А українські новотвори «майстер-лекція» і «майстер-курс» пишемо через дефіс (як і бізнес-проєкт чи фітнес-клуб).

.

.

© Редакторка Юлія Мороз

Наталя Забіла

 У дитинстві вона уявлялася мені строгою, “правильною”, у міру доброю й трошки сумною жінкою в синьому костюмі – десь такою, як учителька Варвара Іванівна, героїня її дитячої повісті: при нагоді продемонструє життєву мудрість, за потреби – нагодує обідом, а якщо доведеться – насварить, примусить червоніти. Читаючи її дитячі твори, суворо витримані в дусі радянської педагогіки, де крок праворуч, крок ліворуч…, – навіть помислити було неможливо про ідеали вільного кохання, три шлюби й ляпас, яким вона нагородила вічного соловейка української літератури Володимира Сосюру…

Наталя Забіла народилася 20 лютого 1903 року в яскравій дворянській родині з багатими мистецькими традиціями. Досі дивно, яким чином їй удалося уникнути партійних чисток, арештів та інших репресій у двадцяті, тридцяті, сорокові. І не просто уникнути горя (о, не просто!), а ще й вправно кермувати своїм доладним життєвим човником у партійному руслі, жодного разу не наразившись на підводні камені, яких у розквіт її життя зовсім не бракувало. Уже самого її походження могло би цілком вистачити якщо не на двадцять п’ять, то на десять точно… Серед її предків – поет-романтик Віктор Забіла, скульптор Пармен Забелло. Рідна тітка Наталі зображена на знаменитій Врубелівській картині “Царівна-лебідь” – тітка була відомою оперною співачкою й музою художника Врубеля. Наталя Забіла – далека родичка славетного клану Толстих… Зайвим буде й казати, що в її дитинстві не бракувало ні музики, ні поезії. Щоправда, коли родина переїхала з Санкт-Петербурга до Люботина на Харківщині, жити стало сутужніше – був якраз 1917 рік…

Після закінчення прискореного курсу гімназії Наталі доводиться багато працювати, щоб якось жити, зводити кінці з кінцями. Кілька років вона вчителює. Потім навчається в Харківському інституті народної освіти, на історичному відділенні. Усерйоз пробує писати. У студентські роки вперше одружується – із письменником Савою Божком. Їхнє подружнє життя не склалося. Сава мав виразну репутацію донжуана, був схильний до полігамії… За свідченнями деяких сучасниць, Наталя теж була далеко не взірцем подружнього смирення, покори та всепрощення.

Тетяна Кардиналовська пише: «За тодішнім звичаєм у неї було безліч романів, а також  чоловіків, від яких вона мала дітей, усе дівчаток, які всі чомусь вмирали ще немовлятами»… Не вельми добра згадка, що й казати! Письменниця Докія Гуменна про Наталю Забілу висловилася ще однозначніше: така собі письменниця, неправильного походження, усе життя трусилася перед кожною партійною чисткою, а популярність здобула тільки завдяки правильно дібраним супутникам життя… Так і виглядає, якщо не копати глибоко. Але якщо таки копати…. то хіба ж три шлюби свідчать про зваженість та тверезий розрахунок? Навряд.

Навряд чи розраховувала Забіла ховати своїх доньок – одну, а потім і другу, які “чомусь вмирали”…. Навряд чи солодким було її життя з другим чоловіком Антоном Шмигельським, бо він, якщо вірити очевидцям, був людиною вкрай неприємною, сексотив, бив дружину, погано ставився до сина від першого шлюбу. Наталя намагалася надолужувати творчістю й громадською роботою – у цьому вона досягла блискавичних успіхів. Критик Гельдфанбейн, який колись закидав молодій Забілі “буржуазно-дворянські залишки”, пожалкує про сказане. Уже ставши головою комісії дитячої літератури у Спілці письменників України, добре натренувавши своє перо в літературознавстві й критиці, Забіла закине Гельдфанбейнові “буржуазний декаданс”…

У неї був закоханий Володимир Сосюра. “Вона була дуже красива ніжною і мрійною жіночою красотою з правильними рисами обличчя, тонкими крилатими бровами й довгими віями, за яким сіяли карі сонця її чудесних, глибоких, як щастя, очей. Це була Наталя Забіла…” Сучасники Сосюри згадують, що жінки, забачивши його десь у фойє театру, від захвату втрачали тяму – у прямому сенсі – такий він був красень! Сосюра запрошував Забілу на побачення, усіляко намагався подіяти на неї своїми чарами, випробуваними до того на багатьох і багатьох. А вона наче мала якийсь імунітет – замість говорити про “солодку муку”, Забіла читала йому суворі партійні нотації, намагалася привести у відповідність до норм будівничого комунізму його “розхристану натуру”. У них розійшлися погляди на книжку Валер’яна Поліщука. Пристрасна Забіла в запалі суперечки відважила Сосюрі замашного ляпаса. Сосюра пізніше згадував: “не так боліло, як було приємно”. Не зайвим буде додати, що в момент сварки Забіла була на третьому місяці вагітності!..

Поет Валентин Бичко назвав творчість Наталі Забіли “материнською піснею, цікавою, барвистою, розумною, клопіткою, дбайливою”. Схоже, що ця материнська пісня була заспівана з відчаю. Цією материнською піснею Забіла ніби хотіла заповнити зяючу діру на місці її щасливого материнства, щасливого шлюбу, щасливого життя: “Любий мій! Я перш за все – самиця, І для мене діти – перш за все“, “Я – струнка, вигиниста пантера, Свій барліг невсипно стережу“. Дослідниця Тетяна Трофименко зауважує: “Якщо повернути до контексту рядки, котрими на свій розсуд жонглювали критики, побачимо, що в критикованих за фізіологічний еротизм віршах йдеться передусім про реалізацію материнської ролі.”

Вона встигла зробити блискучу літературну й партійну кар’єру. Була респектабельною письменницею й критикесою. Укладала шкільні читанки. Одягалася з витонченим смаком. Була спокійна, розважлива, впевнена – на перший погляд. Але якщо прочитати її дитячі твори трошки під іншим кутом, навіть тільки з огляду на імена маленьких героїв, то стає ясно і моторошно: відома всім радянським дітям безтурботна щаслива Ясочка – то її рано померла донька. Ось чому Наталя Забіла так любила дітей.

автор Сергій Осока