#це_цікаво. Псевдоніми

☝️Псевдоніми – найбільш уживана форма маскування справжнього авторства.

🔹У перекладі з грецької мови псевдонім – несправжньо іменований, прибране ім’я, прізвище або авторський знак, що ними користуються в пресі письменники, журналісти, актори замість власного прізвища. 

🔹З давніх-давен в культурах різних народів світу зустрічається значна кількість художніх, мистецьких, публіцистичних творів, справжнє авторство яких навмисно приховане. 

🔹Існує чотири головні форми прикриття авторства: псевдоніми, аноніми, містифікації і плагіати. 

З усіх названих форм найширше були і є псевдоніми. 

🔹Українські письменники користувалися псевдонімами з ХVІ століття. 

☝️А вже у ХVІІ столітті починається систематичне збирання псевдонімів та перші дослідження, аж поки вони не стали своєрідною галуззю бібліографії. 

🔹Хоча саме поняття псевдонім з’явилося ще в античні часи. Так, у стародавній Греції маскувалися перед сучасниками комедіограф Арістофан (називав свої твори іменами поетів Філоніда і Калістрата) та історик Ксенофонт (виступав під псевдо Фемістоген). 🔹Історик Тацит зазначав, що авторів, котрі писали сатири на римських імператорів Тіберія, Нерона, Калігулу, скидали зі скелі або ж душили у в’язниці...

🔹У добу рукописної книги анонімні й псевдонімні твори переважали над тими, що були підписані справжніми іменами. 

🔹З виникненням друкарства вживання псевдонімів популярним. 🔹Письменники, актори, публіцисти, художники, вчені вдаються до псевдонімів, виходячи з певних політичних чи етичних міркувань.

🔹В епоху Відродження виступати під псевдонімом стає навіть модно. Наприклад, Вольтер мав понад півтораста псевдонімів. 😱

🔹Надмірне захоплення псевдонімами покритикував у 1894 році Осип Маковей в одному зі своїх фейлетонів, наголошуючи, що для письменника досить одного-двох, коли ж їх є до шістнадцяти, як, скажімо, їх мав Панько Куліш, то це не робить честі ні авторові, ні читачеві.

🔹Часто вигаданими літературними іменами користувалися жінки. До ХХ століття у багатьох європейських країнах існували закони, за якими суспільно-економічна діяльність жінок була можлива тільки з дозволу їхніх чоловіків. «Жорж Санд» (Амандина Аврора Люсиль Дюпен) та «Джордж Еліот» (Мері Енн Еванс) захищали свою письменницьку свободу під чоловічими псевдонімами. 

🔹У ХІХ та на початку ХХ століття псевдоніми ставали ефективним засобом обійти цензуру, уникнути урядових переслідувань, інколи це було просто життєвою необхідністю.

#Рубрика_це_цікаво

#псевдоніми

Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА