Поговоримо про те, як писати В(в)ідродження, Б(б)ароко й Р(р)озстріляне В(в)ідродження.

Щоб краще орієнтуватися в подіях минулого, історики виділяють шість культурних епох: Античність, Середньовіччя, Відродження / Ренесанс, Просвітництво, Новий час і Новітній час.

▪️ Античність —  з IX–VIII ст. до н. е. до V ст. н. е.

▪️ Середньовіччя —  від V ст. до кінця XV ст. — початку  XVI ст.

▪️ Відродження / Ренесанс — кінець XIV —XVII ст.

▪️ Просвітництво — XVIII ст.

▪️ Новий час —  кінець ХV ст. — початок ХХ ст.

▪️ Новітній час — перше десятиліття XX ст. — початок XXI ст.

📍 Відповідно до правопису, назви епох пишемо з великої (якщо вони складаються з двох і більше слів, то з великої пишемо тільки перше слово):

▪️ епоха Античності;

▪️ епоха Середньовіччя;

▪️ епоха Відродження;

▪️ епоха Нового часу.

➡️ Усе інше, що ми знаємо з історії та культури, належить до стилів, напрямів, течій тощо:  візантійський, романський, готичний, маньєризм, бароко, українське бароко, рококо, ампір, класицизм, модерн, модерн український, конструктивізм, кубізм, футуризм, романтизм, символізм, сюрреалізм, реалізм, авангардизм, абстракціонізм, супрематизм, формалізм, експресіонізм, імпресіонізм, неовізантизм, академізм, дадаїзм, декадентство, кінетизм, ташизм, театр абсурду, натуралізм, лендарт, опарт, попарт. 

❕ Ці терміни треба писати з малої букви. Вони не є власною назвою. Як ми не пишемо «стритарт» з великої, так і «бароко» чи «готику» писатимемо з малої букви.

📍 Наголошу на добі бароко. На жаль, правопис укотре показав, що з прикладами укладачі геть недопрацювали. У правописі пише так: «епóха Барóко (але стиль барóко)». Але насправді немає «епохи Бароко», це лише стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі). Коли кажуть «епоха / доба бароко», то це не означає ту культурно-історичну епоху на кшталт епохи Відродження, а лише загальну назву часів, коли був поширений цей стиль. Ми так само можемо сказати на будь-який інший період: епоха попарту, епоха міленіалів, доба натуралізму. У цьому випадку такі слова — лише синоніми до слів «період» / «час», і ці назви — загальні, а не власні. 

😕 Дуже прикро, що правопис аж так заплутує всіх нас. Але це далеко не перший його провтик. Ви вже чули, що в новій редакції досі чимало вигаданих речень у прикладах, коли нібито зазначили автора, але автори не писали тих речень. А що казати про геть невдалий приклад зі словом «місис», яке тепер усі взялися писати з «и». Якщо укладачі хочуть, щоб ми писали «місис», то треба йти послідовно й у правилі «іменники гер, сер, сір мають форму, омонімічну з називним відмінком: гер, сер, сір» сіра називати сиром, бо тоді яка ж логіка? Чому місис, але сір? Це я веду до того, що «місіс» так і залишається «місіс» за традицією, а правопис варто вдосконалити.

📍 А тепер про Розстріляне відродження. 

Це назва літературно-мистецького періоду 1920-х — початку 1930-х років в Україні, а також назва його покоління. Це досить трагічне історичне явище, і на знак нашої скорботи та пошани цей період ми пишемо з великої букви (тільки перше слово) — Розстріляне відродження. За таким самим принципом пишемо Голокост і Голодомор.

➡️ Слово «відродження» в цій назві пишемо з малої букви, бо це загальна назва, що означає «розквіт», «піднесення», адже українські митці в умовах замовчування й заборони створили тексти, гідні світового поціновування. 

❕ Розстріляне відродження не має анінайменшого стосунку до епохи Відродження. Це різні періоди, різні умови, різні твори — усе різне.

➡️ Назву цієї доби не беремо в лапки, як і не беремо в лапки всі інші назви епох чи пам’ятних дат. У лапках писатимемо лише назву антології «Розстріляне відродження» Юрія Лавріненка.

Отже, Розстріляне відродження як історичну трагічну подію пишемо без лапок і тільки перше слово з великої букви:

▫️ У біографіях більшості пропонованих авторів згадано про їхню належність до Розстріляного відродження чи шістдесятників.

▫️ Українське Розстріляне відродження — так згодом назвали епоху цих діячів культури.

▫️ «Ти [Романтика]» – перший в Україні альбом-мюзикл про Розстріляне відродження.

.

.

© Редакторка Юлія Мороз

.

 Цікаві факти про українську мову

1. Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.

2. За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики, далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.

3.В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.

4. 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова "мед" і "страва". Це була перша згадка українських слів.

5. Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про‌ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва "руська мова".

6. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру "П".

7. Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера "Ф".

8. В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово "горизонт" має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.

9. Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.

10. Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово "вороги" – "вороженьки".

За різними даними, українська мова займає 25 або 32 місце за кількістю носіїв серед найпоширеніших мов у світі. Для 36-37,5 мільйонів осіб українська мова є рідною. Загалом у світі 41-45 мільйонів осіб володіють українською.

Нагадаємо, "Мова – ДНК нації" .

весна

 #це_цікаво. Псевдоніми

☝️Псевдоніми – найбільш уживана форма маскування справжнього авторства.

🔹У перекладі з грецької мови псевдонім – несправжньо іменований, прибране ім’я, прізвище або авторський знак, що ними користуються в пресі письменники, журналісти, актори замість власного прізвища. 

🔹З давніх-давен в культурах різних народів світу зустрічається значна кількість художніх, мистецьких, публіцистичних творів, справжнє авторство яких навмисно приховане. 

🔹Існує чотири головні форми прикриття авторства: псевдоніми, аноніми, містифікації і плагіати. 

З усіх названих форм найширше були і є псевдоніми. 

🔹Українські письменники користувалися псевдонімами з ХVІ століття. 

☝️А вже у ХVІІ столітті починається систематичне збирання псевдонімів та перші дослідження, аж поки вони не стали своєрідною галуззю бібліографії. 

🔹Хоча саме поняття псевдонім з’явилося ще в античні часи. Так, у стародавній Греції маскувалися перед сучасниками комедіограф Арістофан (називав свої твори іменами поетів Філоніда і Калістрата) та історик Ксенофонт (виступав під псевдо Фемістоген). 🔹Історик Тацит зазначав, що авторів, котрі писали сатири на римських імператорів Тіберія, Нерона, Калігулу, скидали зі скелі або ж душили у в’язниці...

🔹У добу рукописної книги анонімні й псевдонімні твори переважали над тими, що були підписані справжніми іменами. 

🔹З виникненням друкарства вживання псевдонімів популярним. 🔹Письменники, актори, публіцисти, художники, вчені вдаються до псевдонімів, виходячи з певних політичних чи етичних міркувань.

🔹В епоху Відродження виступати під псевдонімом стає навіть модно. Наприклад, Вольтер мав понад півтораста псевдонімів. 😱

🔹Надмірне захоплення псевдонімами покритикував у 1894 році Осип Маковей в одному зі своїх фейлетонів, наголошуючи, що для письменника досить одного-двох, коли ж їх є до шістнадцяти, як, скажімо, їх мав Панько Куліш, то це не робить честі ні авторові, ні читачеві.

🔹Часто вигаданими літературними іменами користувалися жінки. До ХХ століття у багатьох європейських країнах існували закони, за якими суспільно-економічна діяльність жінок була можлива тільки з дозволу їхніх чоловіків. «Жорж Санд» (Амандина Аврора Люсиль Дюпен) та «Джордж Еліот» (Мері Енн Еванс) захищали свою письменницьку свободу під чоловічими псевдонімами. 

🔹У ХІХ та на початку ХХ століття псевдоніми ставали ефективним засобом обійти цензуру, уникнути урядових переслідувань, інколи це було просто життєвою необхідністю.

#Рубрика_це_цікаво

#псевдоніми

Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА

 Зазви́чай чи зазвичáй? Навзáєм чи навзає́м? Цьогóріч чи цьогорíч? Врізнóбіч чи врізнобíч? 

Ви можете запитати: «А яка різниця? Усі й так розуміють, про що йдеться». Затямте: правильне наголошування — це обовʼязковий атрибут «просунутого» користувача мови. 

Зараз дуже багато завдань-перевірялок наголосу на різних сторінках інстаграму й каналах телеграму — це вже певний тренд, адже запитання про наголоси завжди містять заковики. 

А я для вас зібрала це все в одну шпаргалку — понад 200 складних випадків наголошення в алфавітному порядку. Тримайте:

▪️ Аби́де, аби́коли, аджé, анíж, асиметрíя.

▪️ Багаторазóвий, бездротóвий, беремó, беретé, бéшкет, блáговіст, бóвтати, болоти́стий, борóдавка, босóніж, бурштинóвий, бюлетéнь.

▪️ Вáги, валови́й, вантажíвка, везти́, вести́, ветеринáрія, видáння, визвóльний, вимóва, вимóга, ви́падок, випрóбування, ви́трати, виши́ваний, вíдгомін, відóмості, вíльха, вíрші, віршови́й, вітчи́м, воднóчас, водонепроникни́й, врізнóбіч, врóзліт.

▪️ Гáйда, гороши́на, граблí, громіздки́й, грóшей, гуртóжиток.

▪️ Дани́на, дáно, децимéтр, дéщиця, ди́скурс, диспансéр, дичáвіти, дідýх, довíдник, дóгмат, долотó, дóнька, дочкá, допíзна, досхочý, дужки́.

▪️ Жали́ти, жалюзí, жéвріти.

▪️ Завдáння, зазвичáй, зáгадка, зáкладка, зáкрутка, зáставка, засýха, зви́сока, зібрáння, зóзла, зрáння, зрýчний, зубóжіти, зубóжіння, зубóжілий.

▪️ Ікóнопис, індýстрія, ідемó, ідетé, інженéрія.

▪️ Кáмбала, каталóг, квартáл, ки́дати, ки́шка, кіломéтр, кінчи́ти, кліткови́на, кóлія, коля́дник, корóмисло, кóсий, котрá, котри́й, крóїти, кропивá, кулінáрія, кýрятина.

▪️ Лáте, листопáд, лóкшина, луги́ (хім.), льодови́й, лю́стро.

▪️ Магістéрський, мерéжа, металýргія, мізéр, мізéрний, молóх.

▪️ Набóжний, навзáєм, навкóло, навчáння, надли́шок, нажи́во, наздогáд, нáклад, напíй, нáскрізний, нафтопровíд, нáчинка, нíздря, ненáвисть, нести́.

▪️ Обрáння, обрýч, одноразóвий, óлень, опóлудні, оптóвий, осокá, отáман.

▪️ Пéкарський, перéкис, переля́к, перéпад, перéпис, піалá, піддáний, пíдлітковий, пізнáння, пільгови́й, піцéрія, платó, поведíнковий, подýшка, позáторік, помóвчати, поня́ття, порядкóвий, посерéдині, почáсти, при́чіп, прóділ, промíжок, прóшарок, псевдонíм.

▪️ Рáзом, рéмінь, рéшето, ри́нковий, роздрібни́й, рóсяний, рýно, руслó.

▪️ Свéрдло, серéдина, симетрíя, сирокопчéний, сільськогосподáрський, сóлодощі, соломи́нка, спи́на, старáнно, стовідсóтковий, суднó, судови́й.

▪️ Тезкó, текстови́й, течія́, ти́гровий, тисóвий, травестíя.

▪️ Уподóбання.

▪️ Фахови́й, флюорогрáфія, фóльга, фóрзац.

▪️ Хвáлений.

▪️ Цáрина, цéнтнер, цілодобови́й, цінни́к, цьогорíч.

▪️ Чарівни́й, чáсу, чергови́й, черстви́й, читáння, чи́танка, чорнóзем, чорнóслив.

▪️ Шасí, шофéр.

▪️ Щавéль, щедрíвник, щéлепа, щи́пці, щодобови́й.

▪️ Я́ловичина.

Поширте цей допис і не забувайте заглядати у словники незалежної України, коли вагаєтеся з якимось словом.

Я використала словник-довідник С. Головащука «Складні випадки наголошення» та онлайн-словник Українського мовно-інформаційного фонду НАН України.

Деякі наголоси в них не збігаються, як-от у словах вишиванка та затишний. Ця проблема, на жаль, нерозвʼязна, бо словник Головащука спирається на питомі українські наголоси, а словник НАНУ — ще й на узус, адже мова — живий організм. Чи часто ви чуєте наголос виши́ванка? Я — ні, тому підтримую подвійний, що його подає словник Академії наук України: виши́ванка і вишивáнка. У слові затишний за Головащуком подвійний наголос — зати́шни́й, за НАНУ теж подвійний, але зáти́шний, бо зáти́шок. Добре, що таких випадків небагато.

Про подвійні та репресовані наголоси на сторінці є допис.

Говорімо правильно!

© Редакторка Ольга Васильєва

 📆 25 січня – День непоєднуваних кольорів.

🌈 В українській мові є такі назви відтінків і кольорів, що стандартні сім барв веселки навіть трохи тьмяніють на їхньому фоні.
🤔 А Ви знаєте цікаві назви барв? Діліться в коментарях.
⚫ Прюнелевий – відтінок чорного, колір стиглої ягоди.
🟦 Ку‌бовий – яскраво-синій (про тканину); індиговий.
🔶 Жари‌стий – який має колір жару; яскраво-червоний.
🔺 Карма‌зи‌новий – такого кольору, як кармазин; темно-червоний.
🟦 Блава‌тний – волошковий, блакитний.
🫛 Горо‌ховий – який має колір гороху; сірувато-жовтий із зеленим відтінком.
🩷 Фрез – рожевий з бузковим відтінком.
🛑 Шарла‌х – фарба яскраво-червоного кольору.
🫐 Я‌хонтовий – кольору сапфіру; синій.
🇺🇦 Вражай вишуканою українською!
#мова_та_акули_пера #лексика

 ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ СВЯТКУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ДНЯ РІДНОЇ МОВИ?

Всі соціальні істоти спілкуються один з одним — від бджіл та мурах до китів та мавп. Але тільки люди використовують для спілкування мову, яка являє собою набагато більше, ніж набір певних сигналів. Мова має зовсім іншу природу, ніж спілкування тварин. За неї відповідає особливий центр у мозку, який є лише в людей. Коли і як люди стали користуватися мовою, сказати не може ніхто, та прийнято вважати, що це був досить тривалий еволюційний процес.

Зараз у світі існує  близько 7 тисяч мов, але науковці об’єднують їх у порівняно невелику кількість мовних сімей. В них мови пов’язані між собою спільними звуками, словами чи граматичними конструкціями. Вчені-мовознавці вважають, що всі мови певної лінгвістичної групи походять від однієї спільної прадавньої мови.


Схожі події:
🗣 День української писемності та мови
🗣 День китайської мови
🗣 Міжнародний день баскської мови
🗣 Міжнародний день арабської мови
🗣 Міжнародний день французької мови

Підпишіться на наші канали у Viber чи Telegram і ми нагадаємо вам про всі актуальні свята та події на кожен день.

НАЙБІЛЬШ РОЗПОВСЮДЖЕНІ МОВИ В СВІТІ
Найрозповсюдженішими мовами в світі є індоєвропейські мови, які є рідними для майже половини населення планети. Це дуже численна група мов — від фарсі та хінді до англійської та української. Є кілька теорій територіального походження цієї мовної сім’ї. За однією з них, індоєвропейські мови беруть початок зі Східної Європи, до якої входить і Україна. Науковці визначили, що сформувалися ці мови станом приблизно на 3000 рік до нашої ери.

Інша численна лінгвістична група — семітські мови. Вони ведуть своє походження від кочівників Південної Аравії. В 3000-х роках до нашої ери цими мовами говорили народи, що населяли велику територію — від півдня Аравії до півночі Сирії. Декілька семітських народів відіграли важливу роль в давній цивілізації — вавілоняни, ассирійці, євреї та фінікійці. Арамейська, одна з семітських мов, довгий час була мовою спілкування між різними народами на Близькому Сході.

Попри численну кількість мов на планеті, до двох третин людей говорять всього дванадцятьма мовами. 2,1 мільярда населення Землі спілкуються трьома мовами — китайською, іспанською та англійською. Але саме різноманіття робить мову справжнім культурним явищем.

Мовне різноманіття розподілене нерівномірно, так найбільша кількість мов зосереджена в Африці та Азії. Там «мешкає» близько 2000 мов. Натомість, у Європі всього 250 живих мов та діалектів. Сучасна наука пояснює це цілою низкою факторів — від географічної ізоляції певних груп людей до кліматичних та соціальних умов проживання. Також існує широтний градієнт мовного різноманіття — збільшення кількості мов з наближенням до екватора, натомість у вищих широтах їх налічується менше.

МОВИ, ЩО ЗНИКАЮТЬ
Наскільки вразливими в сучасному світі є мови, можна побачити завдяки Атласу мов світу, який видає ЮНЕСКО. Наприклад, лише у Великобританії 11 місцевих діалектів визначені як такі, що  вмирають.

Прогнози науковців невтішні — до кінця цього століття можуть зникнути до 50% мов, якими люди користуються нині. Вже зараз приблизно 500 мов у світі мають всього кілька носіїв, а деякі з них — лише одного. Вони зникають так само, як і рідкісні види рослин чи тварин у природі.

БОРОТЬБА ЗА РІДНУ МОВУ
Міжнародний день рідної мови запроваджено ЮНЕСКО з метою максимального збереження мов всіх народів планети та шанобливого ставлення до них. Вперше його відзначили в 2000 році,  й відтоді щорічно святкують 21 лютого. Саме цього дня 1952 року в місті Дакка, що зараз є столицею Бангладеш, через мовний конфлікт сталася загибель чотирьох студентів.

Почався цей конфлікт в 1947 році, при створенні держави Пакистан, яка складалася з двох частин. Східна частина зараз відома як Бангладеш, західна є власне Пакистаном.  Рідною мовою населення східних територій була бенгалі, в західній частині говорили на урду.Уряд оголосив єдиною державною мовою урду, що викликало протести носіїв мови бенгалі, які вимагали двомовності в своїй країні. Влада не зважала на ці вимоги й заборонила масові зібрання та мітинги. Саме на такій «незаконній» акції протесту в місті Дакка поліцейські застрелили чотирьох студентів-бенгальців, які боролися за свою рідну мову.

Бенгалі стала другою офіційною мовою в країні в 1956-му, а в 1971 році східна частина Пакистану виборола незалежність і стала державою Бангладеш.  Саме Бангладеш подала ідею створити День рідної мови у міжнародному вимірі, а 21 лютого в цій країні є державним святом.

Підписуйтесь на розсилку "Свята у цей день"

Список всіх свят в Україні прямо у вас в поштовій скриньці. Щодня. Відписатися можна будь-коли. Наш контент на 100% безплатний.

Вкажіть ваш Email
ПІДПИСАТИСЯ