Про доньку Івана Франка

Маловідомий факт — дочка Івана Франка протягом двох десятиліть проживала в селі Довге Іршавського району. Ганна Франко (1892–1988) у 1919 році виїхала до Берліна з Місією Червоного Хреста для допомоги українським полоненим, де вийшла заміж за лікаря Петра Ключка. У 1921 році подружжя переїхало в Довге (на той час Чехословаччина), де Петро Ключко отримав посаду окружного лікаря. В Довгому дочка Івана Франка з чоловіком прожили аж до 1939 року. Ось що вона писала в своїх споминах про цей період життя: «...На Закарпатті в селі Довгім, куди мій чоловік дістав призначення на окружного лікаря, поклав він велику працю для піднесення здоровного стану населення. Зараз після війни стан здоров'я на Закарпатті був безнадійний. Тиф черевний і сипний, чорна віспа, дифтерія, шкарлятина й кір, коклюш і глисти, туберкульоза й сифіліс — це були щоденні явища, з якими треба було боротися. Чоловік добився у чеського уряду заложення й побудування домівки для диспансеру Масарикової Ліги, яка мала всі засоби й можливості від уряду для поборювання цих десяткуючих населення недуг. Працював днями й ночами, маючи під своєю опікою 8 сіл. 20-літня праця увінчалася значним успіхом. Деякі недуги, як тиф і віспа, зовсім зникли, а інші значно зменшилися. Епідемії дитячих хвороб були поборювані зараз же в зародку, туберкульозні діставали сталу опіку й допомогу, а шкірні недуги підпали під сувору контролю й примусове лікування. Систематичні лекції на ці теми причинилися до культурного їй до національного усвідомлення місцевого українського населення. Але вдячність населення була типова. Коли Гітлер передав у 1939 році Закарпаття мадярам — місцеві інтелігенти, «русскіє», поставили нас «под стєнку», щоб п'яні селяни нас розстріляли. Та все ж таки знайшлися чесні люди й наші приятелі, що не допустили до вбивства. Тоді мадяри протягом 24 годин насильно депортували мене й мого сина до Відня, а чоловіка забрали до концтабору в Нірадгазі. Ще впору вдалося мені його видобути з цього табору, де «культурні» мадяри били й катували національно усвідомлену молодь і селянство Карпатської України...» Франко-Ключко А. Іван Франко і його родина: Спомини. — Торонто: Ліга визволення України,1956. Історія мала продовження... У Відні у 1945 році енкаведисти арештували Петра Ключка і перевели до Львівської в'язниці. У 1946 році, після звільнення Петра, родина переїхала до Зальцбурґа (Австрія), а у 1948 році — до Торонто (Канада), де Ганна стала помітною постаттю українського культурного руху. З того часу спецслужби СРСР не дозволили Ганні приїхати до України — навіть на столітній ювілей Івана Франка у 1956 році. Лише у 1967 році Ганна Франко-Ключко отримала змогу вперше за багато десятиліть відвідати Україну. Під час подорожі країною не оминула і Довге. Автор: Transcarpathian Heritage _____________ На фото: Ганна Франко-Ключко з чоловіком. 1920 рік -------------- Коментар від дочки та онуки людей, які переховували Ганну Франко-Ключко в Довгому: "...Для мене це дуже хороша новина. Моя бабуся, Урста Марія, працювала домогосподаркою в сім'ї Анни Ключко-Франко. Під час мадярської окупації в селі дійсно були люди,які підтримували мадярську армію. Їх називали мадяронами. Бабуся з дочкою (моєю мамою) сховали сім"ю в горах, за що й хотіли їх розстріляти місцеві мадярони. Дійсно, Анна з Канади приїжджала в село Довге, де й зустрічалася з бабусею та мамою. На світлині (світлина у коментарях) я впізнаю дідуся (він на задньому плані, Урсту Юрія Михайловича, а на передньому - Сенинець Ганну, та Федора Ільканича (родина бабусі). Довгий час Анна Ключко-Франко та Марія Урста вели переписку. Багато вишивки та довжанського національного одягу знаходиться в музеях Торонто - бабусині роботи. Моя мамка була хресницею Анни. Це все, що я пам"ятаю з розповідей рідних..." автор: Марія Ворович На світлині: Ганна Франко з чоловіком Петром Ключком та сином Тарасом. Фото, 1920 р. P.S. У коментарях є й інші світлини Ганни Франко та світлини дітей і онуків Івана Франка. #ольга_береза #хусткування