Кав'ярня чи каварня?

 «Кавʼярня» — це полонізм (kawiarnia). У словнику Голоскевича (1929) навіть подане як помилкове: «Кав’ярня; треба каварня». 

У «Російсько-українському словнику» Кримського і Єфремова (1924–1933 рр.) «кавʼярню» подано з приміткою «західне»: «кофейня — кава‌рня, (зап.) кав’я‌рня». Бариста за Кримським — кавáр і кавáрка: «Прислужник, -ница в кофейне — кава‌р (-ря‌), кава‌рка». У Голоскевича теж «кавáр».

І «каварню», і «каваря / каварку» треба повертати в активний слововжиток, попри химерну фантазію деяких людей. Олекса Негребецький каже: «Дехто пропонує жахливе і неприємне слово "каварня". Воно мені звучанням чомусь нагадує "корівник". Виходить, що як тільки ми привчили людей до "кав’ярні", починаємо знову міняти на нове. Треба вже спинитися, не можна весь час реформувати вже усталене».

Ось так і зʼявляються в мові відсебеньки та смаківщина. Нехай розкаже про корівник чехам, у яких теж kavárna. До речі, у словниках Грінченка (1909 р.) і Ніковського (1927 р.) корівник — це коровʼярня. То яке слово більше схоже на коровʼярню: каварня чи кавʼярня? 😉 Хоча у словниках є і «короварня».

Спроба повернути слово у вжиток — це не реформування, а шанс на життя для синоніма, морфологічно й етимологічно коректнішого. 

Кавʼяр — це харчовий продукт з ікри. Тому кавʼярня — це ікорня, а каву варять у каварні. 🤗

© Редакторка Ольга Васильєва

#слововжиток_васильєва