В українських іменах немає суфікса -ік, він є в російських. Тому правильно казати й писати Толик, Віталик, Славик, Владик, Вадик, Костик, Ростик, Едик, Даник. На Полтавщині столітня бабуся називала свого онука (мого чоловіка) Толиком і Толькóм, але ніколи — Толіком. «Толіки» й «Віталіки» — це суржикізми та наслідок зросійщення. Також нагадаю, що розмовні (не паспортні) форми в нас такі: ▪️не Ваня, а Ванько‌, Іванко або Івась; ▪️не Міша, а Мишко, Михайлик або Михась; ▪️не Юра, а Юрко, Юрчик‌ або Юрась; ▪️не Діма, а Митько, Дмитрик або Дмитрусь; ▪️не Петя, а Петько, Петрик або Петрусь; ▪️не Паша, а Павлик або Павлусь; ▪️не Андрєй чи Андрюша, а Андрійко або Андрусь; ▪️не Гордєй чи Гордюша, а Гордійко або Гордусь; ▪️не Костя чи Костік, а Костик, Кость або Костусь; ▪️не Саша, а Сашко, Санько, Олелько або Лесь, Лесик; ▪️не Альоша, а Олекса, Олешко або Лесь, Лесик; ▪️не Льоня, а Ленько або Лесь, Лесик; ▪️не Олєжа, а Олежко, Олькó або Лесь, Лесик; ▪️не Гріша, а Гришко, Гриць або Гринько‌; ▪️не Нікіта, а Микитка або Микитко; ▪️не Коля, а Миколка або Колькó; ▪️не Сьома, а Семко, Сенько або Семенко; ▪️не Стьопа, а Стець, Степко або Степанко; ▪️не Женя, а Геник, Генусь, Генько або Євгенко; ▪️не Гєна, а Генко, Геник, Генусь або Геннадь; ▪️не Жора, а Горко або Гошко; ▪️не Гера, а Германко або Герко; ▪️не Рома, а Романко, Ромась або Ромко; ▪️не Дєня, а Дениско або Денько‌; ▪️не Тьома, а Артемко або Темко; ▪️не Тіма чи Тімоша, а Тимко; ▪️не Вася, а Василько, Васьо‌ або Васько; ▪️не Марік, а Марик або Марко; ▪️не Даня чи Данік, а Даник, Данько або Данилко; ▪️не Бодя, а Богдась, Богданик, Даник, Данько або Богданко; ▪️не Боря, а Борик, Борко або Бориско; ▪️не Слава чи Славік, а Славик або Славко; ▪️не Владя чи Владік, а Владик або Владко; ▪️не Толя чи Толік, а Толик або Только; ▪️не Віталя чи Віталік, а Вітик або Вітась; ▪️не Вітя, а Вітик або Вітько; ▪️не Федя, а Федусь або Федько‌; ▪️не Вова, а Володик або Володько; ▪️не Сєрьожа, а Сергійко; ▪️не Кірюша, а Кирилко; ▪️не Ігорьоша, а Ігорко; ▪️не Глєбушка, а Глібко; ▪️не Іллюша, а Ілько‌; ▪️не Льова, а Левко‌; ▪️не Сєва, а Севко. Ви скажете, що деякі з українських розмовних форм АЖ на один склад довші, ніж російські (наприклад, Вова — Володько). Це не аргумент, бо є імена, які до двох складів узагалі не скорочуються, наприклад, Валерій чи Марина. І нічого, вимовляємо три склади. 😉 Зауважу, що українська мова тяжіє до відкритого складу (закінчення на голосний, а не приголосний звук). Звідси й максимально природними є чоловічі форми імен, що закінчуються на -ко. Вони зафіксовані ще у графіті Софії Київської кінця Xl століття: Степко, Михалько, Марко. Тобто їм понад 1000 (!) років. Потім під час нашого тривалого перебування України у складі російської імперії / СРСР нам навʼязали жіночі закінчення для чоловічих імен. Наприклад, у Поліссі завжди розрізнялися Васьо — чоловік і Вася — жінка, а зараз чуємо всюди «Вася» і для жінок, і для чоловіків. Те саме із «Саша» / «Шура» та «Женя», хоча це жіночі форми (теж зросійщені, бо в Україні Олександра — це Саня, Санда або Леся, а Женя — Ївга, Геня або Євгенка). В Україні поширені й такі московські форми жіночих імен: Наташа, Маша, Даша, Ксюша, Анюта й інші, які потребують заміни: ▪️ Наташа — Ната, Наталка, Наталя; ▪️ Маша — Маруся, Марічка, Марійка; ▪️ Даша — Дара, Даруся, Дарця; ▪️ Глаша — Глафа, Глафця; ▪️ Катюша — Катруся, Катря, Катеринка; ▪️ Іріша — Іруся, Іринка; Орися, Оринка. ▪️ Ксюша — Ксеня. Оксанками вони називатися не люблять, хоча Оксана має те саме значення і грецьке походження, що й Ксенія, як Остап / Євстафій. Зате Оксанами не називають у росії, і це імʼя визнане там суто українським, як і Остап. 😉 До речі, закінчення -ій редукувалося не тільки в імені Євстафій: Афанасій — Панас, Григорій — Григір, Прокопій — Прокіп, Лаврентій — Лаврін, Панкратій — Панкрат, Ігнатій — Гнат, Євгеній — Євген, Арсеній — Арсен, Антоній — Антін, Василій — Василь, Геннадій — Геннадь, Анатолій — Анатоль, Віталій — Виталь. Закінчення -ій у цих іменах — російська адаптація грецьких імен. Але це не стосується імен, де -ій наголошене: Андрій, Сергій, Тимофій, Олексій, Овсій, Гордій та інші. ▪️Анюта — Ганнуся, Ганя, Ганця. Ганна — ім'я єврейського походження (в оригіналі Ḥannāh). У грецьку мову воно зайшло з івриту і стало Анна. Чоловічий варіант єврейського імені — Ханан. Тож українське звучання Ганна найближче до оригіналу, навіщо його уникати й соромитися? Також Альона — це Олена, а Крістіна — це Христина (Христя). Закінчення -ця у скорочених формах жіночих імен — Ганця, Янця, Дарця, Вірця, Юльця, Ольця, Гальця, Любця тощо — теж суто українське. Змусьте мocковита його вимовити. 😁 Думаю, ви помітили, що скорочені форми Лесь, Лесик застосовують аж до п'яти чоловічих імен: Олександр, Олексій, Олег, Леонід та Олесь. Так само й форму Леся застосовують до п'яти жіночих імен: Олександра, Олена, Ольга, Лариса, Олеся. Самостійними іменами Олесь та Олеся стали не дуже давно. А Генко, Геник може бути і Євгеном, і Геннадієм; Данько, Даник — і Данилом, і Богданом; Володик, Володасик — і Володимиром, і Всеволодом; Вітик — і Віталієм, і Віктором. Ось така народна тенденція до спрощення. Називаймося правильно, плекаймо своє! 🇺🇦 © Редакторка Ольга Васильєва UPD Не думала, що навіть під час війни з росією люди вигризатимуть своє «право» мати зросійщені імена. Один мій читач слушно зауважив: «Глибинне малоросійство почало вилазити назовні в коментарях. Краса, як палає...» 😎🍿🔥 #антропоніми Памʼяті Ірини Фаріон.

Про нотаріуса жінку

Не нотаріуска і не нотаріусиня. Академічний тлумачний словник фіксує маскулінатив НОТАР: ▪️У Чернігові відкривається вакансія нотаря (Володимир Самійленко). ▪️Ви йдіть до нотаря та перепишіть ґрунт на жінку (Лесь Мартович). Це слово в СУМ має примітку «застаріле», але прибрали його тільки у 30-х роках, замість нього ввівши за посередництва російської мови латинську форму нотаріус. Чому нотар? Бо та сама словотвірна модель, що й секретар (лат. secretarius) або пролетар (лат. proletarius). Про це писав ще Олекса Синявський. Він секретар, вона секретарка. До слів із суфіксом -ус не можна клеїти інших суфіксів. А від маскулінатива НОТАР можна утворити фемінітив із різними суфіксами: НОТАРКА, НОТАРЕСА, НОТАРИНЯ. Мені доводилося бачити в ФБ коментарі юристок, які вживають до себе фемінітиви з -еса, вважаючи, що так гарніше: нотареса, адвокатеса (замість нотарка і адвокатка). Відчуваю, що слово нотареса приживеться. Аж надто воно симпатичне. © Редакторка Ольга Васильєва

З повагою

Після "З повагою" ставиться ТИРЕ, а не кома Часто в кінці листів ми бачимо (та й самі пишемо) сполучення слів "з подякою", "з повагою", "з найкращими побажаннями" і кому після них 🙄 Ці конструкції є неповними реченнями, а повні виглядали б так: "Із повагою/подякою/найкращими побажаннями до Вас звертається (ім'я)". Вочевидь присутній вплив англійської мови, де після best regards кома ставиться. Та якщо в українській мові кома зайва, то що ж ставити? Чи залишати без розділового знаку зовсім? Ні, тут має бути ТИРЕ: з повагою – Ольга. Незвично? Зате правильно. Якщо була корисною, тисніть уподобайку 😊 Редакторка Ольга Васильєва

НАЗВИ КАВОВИХ НАПОЇВ УКРАЇНСЬКОЮ

Майже всі назви видів кавових напоїв в українській мові запозичені, тому до них маємо застосовувати правила написання іншомовних слів. 1️⃣ Правило дев’ятки. Після букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р пишемо «и», а не «і». Тому букву «и» треба писати в таких словах: ▫️ айриш (ірл. Irish coffee) ▫️ американо (італ. americano) ▫️ бічерин (італ. bicerin) ▫️ дрип (англ. drip) ▫️ капучино (італ. cappuccino) ▫️ марочино (італ. marocchino) ▫️ мокачино (італ. mocaccino) ▫️ ристрето (італ. ristretto) ▫️ трипло (італ. triplo) ▫️ фрапучино (італ. frappuccino) 2️⃣ Подвоєння. В іншомовних словах не зберігається подвоєння (піца, бароко, класика). Тому й усі види кавових напоїв треба писати без подвоєння (винятків немає): ▫️ афогато (італ. affogato) ▫️ глясе (фр. glacé) ▫️ допіо (італ. doppio) ▫️ еспресо (італ. espresso) ▫️ капучино (італ. cappuccino) ▫️ конпана (італ. con panna) ▫️ корето (італ. corretto) ▫️ лате (італ. latte) ▫️ макʼято (італ. macchiato) ▫️ марочино (італ. marocchino) ▫️ матча-лате (яп. matcha latte) ▫️ мокачино (італ. mocaccino) ▫️ моко (італ. mocha) ▫️ морета (ісп. moretta) ▫️ ристрето (італ. ristretto) ▫️ фрапе (грец. φραπέ) ▫️ фрапучино (італ. frappuccino) ▫️ фредо (італ. freddo) 3️⃣ Разом / через дефіс. Запам’ятайте найпростіше: усі початкові види кавових напоїв пишемо разом. Дефіс пишемо, лише коли в нас з’являється поєднання двох самостійних слів. Разом ▫️ конпана (італ. con panna) ▫️ редай (англ. red eye) ▫️ флетвайт (англ. flat white) ▫️ пуровер (англ. pour over) Через дефіс ▫️ дрип-кава (англ. drip coffee) ▫️ матча-лате (яп. matcha latte) ▫️ фільтр-кава (англ. filter coffee) ➡️Коли на першому місці пишемо підвид кави, а основну назву (чи саме слово «кава») — на другому місці, тоді пишемо дефіс. ➡️А коли спершу пишемо слово «кава» або ж вид напою, а тоді вже — уточнення виду кави, то слова пишемо окремо (у народі зазвичай вживають лише останнє слово). Окремо ▫️ кава дрип ▫️ еспресо допіо ▫️ лате мак’ято 4️⃣ Деякі завваги. На жаль, сучасний тлумачний словник (sum20) розчаровує, бо просто кишить помилками. ➡️ Наприклад, у ньому згадано «мокко» з подвоєнням, що є граматичною помилкою. Правопис навів вичерпну кількість загальних слів, які пишемо з подвоєнням: аннали, білль, бонна, брутто, булла, ванна, вілла, донна, дурра, мадонна, манна, мірра, мулла, нетто, панно, пенні, тонна та слово Аллах. І все. ➡️ Також словник подає варіант «макіато». Але, по-перше, зяяння (збіг голосних) для української мови нехарактерне, тому мало б бути хоча б «макіято» (як і рієлтор, сієста, клієнт). По-друге, тут узагалі має бути апостроф — мак’ято, якщо ми все-таки вирішили транскрибувати назву. Правопис згадує, що апостроф пишемо «після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: б’єф, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, кар’єра; Ак’яб…». ✔️ Тому рекомендую писати «моко» і «мак’ято». . . © Редакторка Юлія Мороз . . . #кава #yuliiamoroz_грамотнамова #нотаткипромову #українськамова #мова #мованачасі #моваонлайн #грамотнамова

НАГОЛОСИ

Зараз фейсбуком катається мій старий допис про 200 неочевидних наголосів. Обурюються ним ті, хто був переконаний, що разóм, грошéй, часý і сýдно — це правильно. Не бійтесь заглядати у словник! (с) «Не ставайте на промíжок», — каже нам голос у метро. За весь час у мене багато хто запитав, чому там неправильно наголошують це слово, і я щоразу розчаровую: це ви неправильно наголошуєте. Літературний наголос у цьому слові на другому складі, як і в похідних прикметниках: «промíжні результати виборів». Так само часто чуємо «випáдок» (як «припáдок»), «зручни́й» (як «ручни́й») і «разóм» (як «заразóм»). 🤒 Правильна акцентуація — це теж частина культури мовлення. У нас не фіксований наголос, як у чеській, польській чи французькій мові, тому ніхто не обіцяв, що буде легко. 😉 Запамʼятайте наголошення бодай цих 50 слів: ▪️Асиметрíя ▪️Бездротóвий ▪️Визвóльний ▪️Вáги ▪️Валови́й ▪️Вимóга ▪️Ви́падок ▪️Випрóбування ▪️Вíрші ▪️Водонепроникни́й ▪️Граблí ▪️Грóшей ▪️Довíдник ▪️Зазвичáй ▪️Зрýчний ▪️Зубóжіння ▪️Індýстрія ▪️Кліткови́на ▪️Котри́й ▪️Кулінáрія ▪️Листопáд ▪️Льодови́й ▪️Мерéжа ▪️Набóжний ▪️Навзáєм ▪️Надли́шок ▪️Нажи́во ▪️Нáклеп ▪️Нáскрізний ▪️Обрáння ▪️Одноразóвий ▪️Пíдлітковий ▪️Пізнáння ▪️Пільгови́й ▪️Позáторік ▪️Промíжок ▪️Рáзом ▪️Ри́нковий ▪️Роздрібни́й ▪️Руслó ▪️Свéрдло ▪️Спи́на ▪️Стовідсóтковий ▪️Суднó ▪️Судови́й ▪️Текстови́й ▪️Течія́ ▪️Уподóбання ▪️Фахови́й ▪️Хвáлений ▪️Цілодобови́й ▪️Цінни́к ▪️Цьогорíч ▪️Чарівни́й ▪️Чáсу ▪️Чергови́й Говорімо правильно! © Редакторка Ольга Васильєва

Про чистоту мови

«Фічі, скіли, бекграунди, лайфхаки... Доборолась Україна до самого краю..." Що означають ці англізми і чи можна замінити кожен одним українським словом? ▪️Фіча — ✅️ особливість або функція. Одним словом замінюється. ▪️Скіл — ✅️ навичка. Одним словом замінюється. Софт скілз — ✅️ «мʼякі» навички, тобто соціально-комунікативні. Два слова і там, і там. Хард скілз — ✅️ компетентність. Замінюється одним словом. ▪️Бекграунд — ✅️ досвід або нажиток. Замінюється одним словом. ▪️Лайфхак — ✅️ хитрість або порада. Замінюється одним словом. ❗️ Більшість сучасних англізмів запозичена без потреби. Окремої уваги потребує явище українгліш. УКРАЇНГЛІШ — це контамінація (схрещення) українських слів та словосполучень з англійськими, тобто запозичення англізму не в чистому вигляді (як лайфхак чи бекграунд), а підлаштування його до морфологічної чи синтаксичної структури української мови з утворенням суржику. Наводжу тільки невелику частину таких суржикізмів: ▪️рофлити (від ROFL — rolling on the floor laughing) — дуже сильно сміятися, також насміхатися; ▪️чатитися — листуватися в електронній формі; ▪️кікнути — вилучити людину з чату; ▪️тапнути — тицьнути пальцем на екран телефону; ▪️скролити — користуватися прокруткою на екрані; ▪️стримити — виходити в етер; ▪️стартапити — започаткувати проєкт; ▪️делітнути — видалити; ▪️хакнути — зламати мережу; ▪️хейтити — ненавидіти і цькувати в інтернеті; ▪️кенселити — скасовувати чиїсь попередні здобутки; ▪️зачекінитися — позначитися десь; ▪️офнутися — зникнути, вимкнутися звідкись або вмерти; ▪️заапрувити — схвалити, затвердити; ▪️апгрейднути — оновити; ▪️факапити — робити помилки; ▪️фіксити — лагодити; ▪️фоловити — відстежувати; ▪️шерити, репостити — поширювати; ▪️чилити — відпочивати; ▪️агритися — злитися; ▪️релокейтнутися — переїхати; ▪️аплікуха — застосунок; ▪️пруфи в студію — потребую доказів; ▪️овер / ту мач — забагато; ▪️це анбелівебл — це неймовірно; ▪️та на ізі — запросто; ▪️рилі — справді; ▪️ну камон — годі тобі; ▪️я в уті — я в прострації; ▪️сорямба — даруйте / перепрошую; ▪️олди — люди, народжені у ХХ столітті; ▪️кринжовий, кринжатина — огидний, огида / сором; ▪️криповий, крипово — моторошний, моторошно; ▪️рандомний — випадковий; ▪️треба асап (від ASAP — As Soon As Possible) — треба чимшвидше. ❗️Англізація свідомості розхитує український мовний код, як і русифікація та полонізація. Айтівцям (теж покруч) привіт! Будьте стійкішими та відповідальнішими, не тягніть у мову різний непотріб! Вас наслідує решта українців. До речі, про «асап». В українській мові є унікальні прислівники чимшвидше / якнайшвидше. Нічого подібного немає ані в англійській (as soon as possible), ані в російській (как можно скорее). Хтось не відчуває небезпеки від українглішу, але з часом можна скотитися до мови нашої діаспори. Ось приклади з групи «Українці в Чикаго»: «Чи пан повокає мого доґа вздовж того фенсу до парку і назад?» «Ким я можу піти до парку з?» «Я запаркувала свою кару на корнері стріти, бо мушу нині попейнтувати пліт». А потім: «Шо на мене так дивишся, ніби не по-українськи говорю?» Плекаймо своє! #ні_українглішу © Редакторка Ольга Васильєва