1/06/26

Новотвори чи "так має бути"?

 ❗️Важливий допис, бо треба ламати систему і повертати нашій мові природні слова.


Ви, напевно, чули, що від дієслів доконаного виду «розповісти», «відповісти», «доповісти» не можна утворювати форм третьої особи множини та наказовий спосіб. Тобто буцімто треба казати «дадуть відповідь», а не «відповідять»; «дай / дайте / даймо відповідь», а не «відповіж / відповіжте / відповіжмо».

Насправді це суперечить мовній логіці. У праці Олекси Синявського «Норми української літературної мови» (1931) читаємо: «Від дієслів їсти, -вісти наказовий спосіб їж, розповіж, їжмо, розповіжте тощо».

❗️Ці форми рідковживані, а не помилкові. Розгляньмо приклади в письменників:

▪️Юліан Опільський, «Вовкулака» (1922): «Відповіж мені отверто, Єлено, чи зможеш коли глянути на мене ласкавішим оком?»

▪️Микола Бажан, «Данило Галицький» (1942): «О боже німців! Відповіж, Що для тевтона діять гоже? Вбивай і ріж! Нам допоможе Німецький бог, німецький ніж».

▪️Іван Огієнко, «Новий Заповіт» (1962): «Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!»

▪️Роман Іваничук, «Орда» (1992): «Візьми перо й розкрий злочини і чесноти достойні, розповіж про народження й загибель царств, постав на очі подвиги героїв, що жили в славі, витлумач священне вчення трисвятого Бога».

❗️Логічно, що в третій особі множини теж можна утворювати дієслова за аналогією до слова «їдять»: «відповідять», «розповідять», «доповідять».

▪️Тимофій Бордуляк, «Діти» (1895): «Я не хочу на теє відповідати, нехай відповідять ті ось могили, що по них вітер бушує...»

▪️Юрій Шевельов, «Я, мені, мене... (і довкруги)» (1987): «Чи це була доля старої середньої службової кляси взагалі, чи так склалося в моєму роді — на це хай відповідять історики й соціологи. Якщо вони спроможні».

▪️Іван Франко, «Перехресні стежки» (1900): «Адже я певний, що вони, вийшовши від мене, просто підуть до свого Шльомка і розповідять йому, що я радив їм купити панські добра».

▪️Михайло Грушевський, «Історія української літератури», т. 3 (1923): «А твої мужі і брат твій Мстислав розповідять тобі все: як нам Бог поміг, і як вся Руська земля стала за нас і Чорні Клобуки».

Отже, буду запровадницею (чи радше відроджувачкою) цих словоформ, заповнюючи прогалини у словотвірній парадигмі. ✅ «Відповіж», «відповіжте», «відповіжмо», «відповідять» — як «їж», «їжте», «їжмо», «їдять».

Поширте допис. Хай якнайбільше людей перестане боятися цих слів.

© Редакторка Ольга Васильєва

1/01/26

Як правильно?

 Не аби який», «не абиякий», «неабиякий»: як правильно писати

Орися Шиян фото
Орися Шиян
Освіта —
12:44, 14 жовтня 2025
10374
0
«Не аби який», «не абиякий», «неабиякий»: як правильно писатифото Frееріk
Слово означає великий, видатний, не такий, як усі
Коли ми хочемо підкреслити позитивні характеристики когось, вживаємо прикметник «не/аби/який». Проте його написання часто викликає труднощі.


Запамʼятайте: слово «неабиякий» пишеться разом. Так само як «неабищо», «неабияк».

У правописі зазначено: пишемо разом частку «не» з іменниками, прикметниками, займенниками та прислівниками, якщо вони разом означають єдине поняття.

Невміння, неволя, неврожай, недоля, неправда, несподіванка; небалакучий, невдалий, невеселий, невчений, недобрий, незбагненний, немалий, неписьменний, несміливий; неабихто, неабиякий; невдогад, невже, невпам’ятку, невтямки, негадано, недалеко, недарма, недурно.


Словник української мови пояснює значення слова «неабиякий»:

Великий, немалий, значний.
Видатний, який виділяється з-поміж інших.
Не такий, як усі, як у всіх, не такий, як завжди, незвичайний. Не який-небудь, не якийсь там.

Водночас коли є протиставлення, то допускається окреме написання частки «не».

Осьде пряничок чудовий, не абиякий – медовий (Леонід Глібов);

Коня сторгував у іванівського попа, ще й не абиякого, а за сто карбованців (Михайло Коцюбинський).

Ігорович, Ігоревич чи Ігорович?

 Як правильно - Ігоревич, Ігорович чи Ігорьович: новий правопис вас здивує

Ігоревич чи Ігорович
Ігорьович, Ігоревич чи Ігорович? Тільки одна форма є правильною .
Філологиня пояснила, як правильно утворити по батькові від імені Ігор - правильна відповідь не є очевидною.

Сучасний український правопис вносить зміни у творення по батькові від чоловічого імені Ігор. Спеціально для УНІАН доктор філологічних наук, професор кафедри української мови та славістики Тєлєжкіна Олеся Олександрівна розповіла, що ранішня стала форма  "Ігорович" з погляду граматики не зовсім коректна і пояснила, як правильно має звучати по батькові від імені Ігор у чоловічій та жіночій версії, а також про деякі інші виняткові випадки.

Ігоревич, Ігорович чи Ігорьович - як правильно за новим правописом
"Якщо говорити про утворення по батькові від чоловічого імені Ігор, то тут є певні зміни порівняно з тим, до чого ми звикли раніше. Тривалий час сталою формою для чоловіків було Ігорович. Але з погляду сучасних граматичних норм вважається не зовсім коректною. Річ у тім, що ім’я Ігор як іменник належить до другої відміни, і саме це впливає на правильне творення по батькові", - пояснила філологиня.

Олеся Олександрівна зазначила, що ім’я з погляду граматики є таким самим іменником, як і будь-яке інше слово. Тому всі словотвірні процеси відбуваються з ним за тими самими правилами, що й з іншими іменниками. Якщо слово належить до м’якої групи, то під час словотвору не втрачає своїх граматичних ознак.Мовознавиця розповіла, чому Ігорьович - правильний варіант. Це пояснюється тим, що ім’я Ігор у початковій формі має нульове, тобто граматично не виражене закінчення. Проте в інших відмінках з’являється м’якість: Ігоря, Ігорю. Саме це й свідчить, що слово належить до іменників м’якої групи. Загалом слова на кінцевий "р" часто викликають труднощі, тож у випадку з ім’ям Ігор варто просто запам’ятати: це м’яка група, а отже говоримо Ігорьович, радить Олеся Олександрівна.
"І тут дуже легко, щоби не плутатися з тим, що було раніше, згадати ім'я Василь. Це так само м'яка група і закінчується на м'який знак. Коли утворюємо по батькові від нього, додаємо суфікс "ович" - Васильович. От і у випадку з Ігорем, ми просто додаємо м'який знак перед суфіксом, щоб була та сама схема у нас графічна, що у Васильовича", - каже професорка.
Реклама
Як правильно написати по-батькові Ігорівна
"Жіноча форма "Ігорівна" залишається правильною й нині, як і було раніше", - пояснює філологиня. Тож якщо слова Ігоревич чи Ігорович новий правопис радить не вживати, щодо жіночої форми змін немає.
Експертка додала, що утворення по батькові має чітку словотвірну схему. Для чоловічих імен використовується один-єдиний суфікс - ович. Якщо ім’я закінчується на -о (Петро, Павло, Дмитро) або на приголосний (за винятком окремих випадків), суфікс просто додається: Дмитрович, Павлович, Олександрович. Те саме стосується імен на -й - Юрій, Анатолій, Олексій: додаємо -ович без змін основи й отримуємо Юрійович, Анатолійович, Олексійович.
Реклама
У випадку жіночих по батькові - це може бути суфікс -івна чи -іївна. Він приєднується без додаткових літер до чистої твірної основи імені. Наприклад, від Юрія буде Юріївна, від Євгенія - Євгеніївна, від Дмитра - Дмитрівна. 
Якщо ім’я в документах записане нестандартно або транслітероване, по батькові утворюють від наявного варіанту, дотримуючись українських традицій і правил, а не іноземних форм. Тобто, від усталеного в українській мові Дмитро - отримаємо Дмитрівна, а не від російського Дмитрій - Дмитріївна.
Чи змінив якісь інші по батькові новий правопис 2025
Реклама

Скільки ще триватиме війна. Рабин Дніпра приголомшив заявою
Міні-огірки "Кіото" – врожай 9 разів на рік на підвіконні!

Півонія Соланж (Solange)
За словами Олесі Олександрівни, потрібно бути особливо уважними, коли маємо фонетичні варіанти одного й того самого імені, які історично пов’язані між собою, але з часом закріпилися як окремі форми. Наприклад, Євген і Євгеній: попри спільний корінь, у сучасному вжитку та з юридичного погляду це різні імена. Тож правильно утворювати по батькові так: Євген - Євгенович, Євгеній - Євгенійович. Те саме правило діє і для інших парних варіантів імен.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

14 українських слів на букву "И": ви навіть не знали, що вони існують

12/10/25

Рима чи Риму?

 

Як правильно утворити форму родового відмінка від власної назви Рим – Рима чи Риму?

За нашим сучасним правописом, якщо назва міста являє собою іменник чоловічого роду, який закінчується на приголосний звук, то в родовому відмінку однини буде закінчення -а. Отже, коли йдеться про столицю Італії або столицю стародавньої Римської імперії, то в родовому відмінку однини вживаємо форму Рима. Але слово Рим означає ще й назву стародавньої Римської імперії. Якщо ми вживаємо іменник Рим у цьому значенні, то в родовому відмінку однини він матиме закінчення -у (Риму)Подібно до цього розрізняємо написання й інших назв: Туніс, Алжір, Люксембург. Усі вони означають і назву країни, і назву її столиці. Коли мова йде про державу, пишемо закінчення -у (Тунісу, Алжіру, Люксембургу)коли говоримо про місто – –а (Туніса, Алжіра, Люксембурга).

10/16/25

Не/аби/який. Як правильно?

 Не аби який», «не абиякий», «неабиякий»: як правильно писати

Орися Шиян фото
Орися Шиян
Освіта —
12:44, 14 жовтня 2025
10374
0
«Не аби який», «не абиякий», «неабиякий»: як правильно писатифото Frееріk
Слово означає великий, видатний, не такий, як усі
Коли ми хочемо підкреслити позитивні характеристики когось, вживаємо прикметник «не/аби/який». Проте його написання часто викликає труднощі.


Запамʼятайте: слово «неабиякий» пишеться разом. Так само як «неабищо», «неабияк».

У правописі зазначено: пишемо разом частку «не» з іменниками, прикметниками, займенниками та прислівниками, якщо вони разом означають єдине поняття.

Невміння, неволя, неврожай, недоля, неправда, несподіванка; небалакучий, невдалий, невеселий, невчений, недобрий, незбагненний, немалий, неписьменний, несміливий; неабихто, неабиякий; невдогад, невже, невпам’ятку, невтямки, негадано, недалеко, недарма, недурно.


Словник української мови пояснює значення слова «неабиякий»:

Великий, немалий, значний.
Видатний, який виділяється з-поміж інших.
Не такий, як усі, як у всіх, не такий, як завжди, незвичайний. Не який-небудь, не якийсь там.

Водночас коли є протиставлення, то допускається окреме написання частки «не».

Осьде пряничок чудовий, не абиякий – медовий (Леонід Глібов);

Коня сторгував у іванівського попа, ще й не абиякого, а за сто карбованців (Михайло Коцюбинський).

10/10/25

Кав'ярня чи каварня?

 «Кавʼярня» — це полонізм (kawiarnia). У словнику Голоскевича (1929) навіть подане як помилкове: «Кав’ярня; треба каварня». 


У «Російсько-українському словнику» Кримського і Єфремова (1924–1933 рр.) «кавʼярню» подано з приміткою «західне»: «кофейня — кава‌рня, (зап.) кав’я‌рня». Бариста за Кримським — кавáр і кавáрка: «Прислужник, -ница в кофейне — кава‌р (-ря‌), кава‌рка». У Голоскевича теж «кавáр».


І «каварню», і «каваря / каварку» треба повертати в активний слововжиток, попри химерну фантазію деяких людей. Олекса Негребецький каже: «Дехто пропонує жахливе і неприємне слово "каварня". Воно мені звучанням чомусь нагадує "корівник". Виходить, що як тільки ми привчили людей до "кав’ярні", починаємо знову міняти на нове. Треба вже спинитися, не можна весь час реформувати вже усталене».


Ось так і зʼявляються в мові відсебеньки та смаківщина. Нехай розкаже про корівник чехам, у яких теж kavárna. До речі, у словниках Грінченка (1909 р.) і Ніковського (1927 р.) корівник — це коровʼярня. То яке слово більше схоже на коровʼярню: каварня чи кавʼярня? 😉 Хоча у словниках є і «короварня».


Спроба повернути слово у вжиток — це не реформування, а шанс на життя для синоніма, морфологічно й етимологічно коректнішого. 


Кавʼяр — це харчовий продукт з ікри. Тому кавʼярня — це ікорня, а каву варять у каварні. 🤗


© Редакторка Ольга Васильєва


#слововжиток_васильєва

10/07/25

Чому українська мова найкраща

 Дослідження Джона МакВортера професора лінгвістики з Колумбійського університету, який вивчав складність мов. 

Він аналізував 200+ мов світу за параметрами: граматика, словотвір, фонетика, система відмінків. І виклав результати в статті, яка підірвала лінгвістичне комьюніті.

Цитата: "Українська мова це лінгвістичний парадокс. Вона має 7 відмінків, 3 роди, складну систему дієвідмін, але при цьому ЛОГІЧНІША за англійську.

Він пояснив: "У більшості складних мов є виключення з виключень. Латина, німецька, французька — там треба вчити напам'ять тисячі форм.

А українська побудована як конструктор Lego. 

Є правила — і вони ПРАЦЮЮТЬ.

Майже немає irregular verbs, як в англійській.

Ви розумієте систему і можете створити будь-яке слово".

Найбільше його вразило словотворення. 

Він наводив приклад: "читати" — прочитати, зачитатися, дочитати, перечитати, недочитати, вичитати, зачитати...". Одне слово породжує 15+ смислів через префікси. 

При цьому КОЖЕН носій української мови інтуїтивно розуміє різницю між "зачитатися" і "зачитати". Це генетична пам'ять мови, якій тисячі років".

І ще: "Англійська спрощувалася століттями, щоб стати lingua franca. Ми втратили відмінки, роди, складні форми простоти. А українська зберегла ВСЮ складність і при цьому залишилася логічною. Це означає одне: носії цієї мови мають неймовірну когнітивну гнучкість".

Він порівняв: Англійська: 100,000 слів у словнику. Українська: 256,000 слів (офіційно), але ПОТЕНЦІЙНО — необмежена кількість через словотворення. 

"Ви можете створити слово "недоперечитувач" - і кожен українець ЗРОЗУМІЄ його з першого разу, хоч ніколи не чув. Покажіть мені іншу мову, де це працює."


Після публікації статті до МакВортера написали сотні лінгвістів: "Чому ми не вивчали українську раніше?".

Зараз у 15 університетах США відкрили курси української мови. Не через політику. Через ЛІНГВІСТИЧНИЙ інтерес.


на фото: скульптура української мисткині Олени Козак

Підлітковий сленг

 Вайб, жиза, ізі, крінж: які слова варто знати, щоб зрозуміти сучасних підлітків Бро, вайб, імба, жиза, ізі, го... Ці слова є незрозумілими ...