СТАРОВИННІ НАЗВИ РАЙОНІВ КИЄВА

Кияни, чи знаєте ви, що... Старовинні назви районів Києва мають значення... Оболонь — коріння слова «оболонь», очевидно, йде в ті часи, коли люди континенту говорили на одній прамові. Оболонь - італійська Болонья має походження від одного слова, яке означає, що "на літо луки розливаються з безліччю озер". Поділ - стародавні слов’яни називали місцевість під горою, або "по низу", "по долу". Печерськ - має відношення до печер. Желяни - на місці сучасних Жулян знаходилося святилище слов’янської богині смутку – Желі та стали звичним нам Жулянами тільки на початку XX ст. з вини службовця імперської канцелярії, що переплутав букву, Видубичі - саме в цьому місці виплив на берег («Видибай боже») дерев’яний ідол Перуна, який скинув в річку 988 року князь Володимир при Хрещені Русі. А ось в районі Кирилівської гори мешкав не Бог та не ідол, а справжній дракон. За переказами, легендарного Горинича убив київський богатир Кирило Кожум’яка, а на місці побудували церкву Деміївка з’явилася в XIX ст. і пов’язана з купцем Демієм. Борщагівка — названа від річки Борщівка, на берегах якої ріс борщець, або щавель, звідки і походить назва борщу (борщець - інгредієнт). Сирець - походить від виробництва необпаленої цегли, - сирцю. Шулявка – йде корінням в Київську Русь. Тільки тоді ця місцевість іменувалася трохи по-іншому – Шелвів борок (так називали невисокий лісок із галявинами) та пізніше складне на вимову слово перетворили в Шулявку. Конча-Заспа — у цьому місці козаки напали на сонне польське військо, і польські вартові, щоб розбудити сплячих шляхтичів, голосно кричали «Кінчай засипати!». Куренівка – в козацькі часи стояли курені. Теремки – за часів Київської Русі знаходилися тереми знаті. Вітряні Гори – пагорби неподалік виноградників, де зазвичай дме сильний вітер. Осокорки – від дерева осокір, яке і зараз часто зустрічається в цьому районі. Виноградар – місце, де вирощували виноград. Липки - від липової алеї на Печерську, що якось належала Лаврі. Галагани – від прізвища господарів, поміщиків Галаганів. Позняки – від прізвища Позняка, місцевого поміщика. Дарниця - За версією дослідника А. Железного, назва поселення походить від назви р. Дарниця. В деяких тюркських мовах поняття «річка» виражено словом «даріа» (Аму-Дар'я — Мати річка). Вперше Дарниця згадується в 1509 році у стародавніх слов'янських рукописах зі згадки про те, що великий литовський князь подарував Микільсько-Пустиному монастирю ділянку берега на річці Дарниця. Чоколівка — від прізвища власника друкарні Чоколова, який дав 9 тисяч рублів на придбання землі. Караваєві Дачі - відповідь у назві, - тут були дачі відомого хірурга В.А. Караваєва. Кучмин Яр – від прізвища першопоселенця Григорія Кучми. Вигурівщина - по імені колишнього власника – дворянина Станіслава Вигури (землі під Києвом йому подарував польський король Сигізмунд). Троєщина - поруч якось знаходилися володіння Троїцького монастиря, на яких кілька сот років тому оселилися жителі Чернігівської губернії. Либідьська - від назви річки Либідь Почайна - від назви річки Почайна Хрещатик - від назви річки Хрещатик Лук'янівка - на ім'я Лук'яна, який тримав землю Татарка — від нижньогородських татар, які оселилися поблизу нинішньої Татарської вулиці (названа в 60-ті роки XIX століття), а невдовзі влаштувалися на Подолі біля Житнього ринку. Протасів Яр - відомий під сучасною назвою від початку XIX століття, коли його землями володів місцевий селянин Протас. Голосіїво - назва пов'язана зі словом голосити. За легендою, після чергового нападу татар на Київ, саме тут місцевості жителі міста голосили - оплакували загиблих і захоплених в полон. Берестейка — від україномовного застарілого топоніма Берестя Дорогожичі — походить від "Дороги жити", бо було місцем помешкання вельмож. Нивки — назва пов'язана з річкою Нивкою, що протікала на Борщагівціне- назва має витоки із часів Київської Русі і пов'язується з ім'ям Чернігівського князя Святослава Давидовича, бо ці землі були його вотчиною і дісталися йому у спадок. На схилі літ він перейшов у чернецтво і в народі він звався Святоша. Про це ж загадка у Літописі Руському. Біличі - утворилися від особливостей рельєфу і угідь. Місцевість мала багато білої крейди, білих грибів та білок у лісах. В документах урочище Біличі вперше згадано в 1161 році. Берковець - 'бірка' - вівця, бо тут була наявність монастирського пасовиська. Вперше згадується 1240 року як поселення Берков, що належало Києво-Печерському монастирю. Биківня - місцеві жителі замість коней впрягали биків, що для цього там утримувались, у вози, які через болота перетягували купецький товар. Княжичі - згідно з легендою, ще в княжі часи, тут мав свій палац Соловей Розбійник. Літописні ж згадки про Бронь-Княжу відносяться до 1125—1147 рр. Польська королівська грамота згадує про Княжичі як поселення монахів у 1489 році. Пуща-Водиця - назву місцевість отримала від слова «пуща», тобто густий, непрохідний ліс, і невеличкої річки Водиці, якої вже не існує. Солом'янка - він солом'яних хат, де мешкали залежні селяни, «закріплені» за духівництвом Києво-Печерської Лаври, та відставні солдати. Бортничі - рід занять перших поселенців, які в давні часи займалися бортництвом - збиранням у лісі меду диких бджіл з бортей. Китаїв - від давньослов'янського слова «кита» — «зв'язаний в пучок» сніп. Корчувате - походить від давнього слова «корч» (кущ, пень). Березняки - "Березняк» походить від березового гаю, що існував у цій місцевості. Воскресінка - від назви церкви "Воскресіння Христового", що на Подолі, якій належали ці землі. Труханів - дочка половецького хана Тугоркана (Тугорхана), вона ж дружина князя Святополка Ізяславовича мала свою літню резиденції на сучасному Трухановому острові. Райдужний - згідно уявлення стародавніх, тут знаходився «райський міст-дуга» між «дольнім» і «горнім» світами – тобто особливе святе місце З чата «Мінський масив».