" Ой у лузі червона калина..."

Автор відомої пісні-гімну «Ой у лузі червона калина», яка стала символом незламності українців, народився 21 січня 1881 року в селі Шманьківці колишнього Чортківського повіту (нині Чортківський район Тернопільської області). Мова піде про  українського поета, перекладача, журналіста, фейлетоніста, театрально-музичного критика, актора, режисера, громадського діяча Степана Чарнецького. Майбутній поет виховувався у сільській родині, був тринадцятою дитиною. Батько – парох Микола Чарнецький, помер під час епідемії тифу в травні 1882 року. Мати – Владислава Екгардт, з полонізованого німецького роду. Поетові  тоді навіть не сповнилося два з половиною рочки, його батько захворів на тиф і помер. Важка невиліковна недуга забрала не лише священика, а й троє його синів (Станіслав, Михайло і Володимир померли рік раніше батька, усі разом поховані на сільському цвинтарі у Шманьківцях). Сім’я Чарнецьких мала покинути сільське церковне проборство (службове і тимчасове господарство священнослужителя). Складно і нестерпно боляче було це зробити: жінка залишилася одна з десятком діточок. Життєві закони строгі, недарма в народі ходить прислів’я: „Дзвони дзвонять — священика хоронять, їмость з проборства гонять”. „Не хилися, червона калино, Маєш білий цвіт. Не журися, славна Україно, Маєш вільний рід” Після смерті батька хлопець разом з матір’ю перебираються до старшого сина Івана в місто Станіслав (нині Івано-Франківськ), де навчався в польській народній та реальній школі. Реальну школу закінчував уже у Львові, куди мати переїхала після трагічної загибелі старшого сина, і там 1901 року починає навчатися на інженерному факультеті Політехнічної школи. Після її закінчення Степан Чарнецький працював деякий час за професією, але манія до творчості взяла своє. Працював у Львові інженером у земській управі й крайовому відділі, помічником начальника залізничної дільниці, редактором часописів. Останнім місцем роботи була Львівська наукова бібліотека, де Степан Чарнецький був науковим співробітником у 1939-1941 роках. Видав збірки поезій «В годині сумерку» (1908), «В годині задуми» (1917), «Сумні ідем» (1920), прозових новел і фейлетонів, книги «Нарис історії українського театру в Галичині». Автор перекладів польською мовою творів українських авторів. “Чарнецький шляхтич і козак в одній особі, дідич і бурлака. Петроній і богеміст. Любить поезію старих дворів і блеск заржавілих мечів, і сяйво театральних квінтетів. Поезію вбачає в тихій мовчанці вечірнього села і в бурхливім шумі міського полудня. Його обличчя дуже складне. Але воно всміхається в сторону, де видно красу руко–нерукотворну”, — писав романтичний портрет свого побратима Богдан Лепкий. Перу Степана Чарнецького належить на жаль, ще не до кінця досліджена літературно–мистецька спадщина, апогеєм якої став вічний твір „Ой у лузі червона калина” — одна з найпоширеніших і найулюбленіших пісень українського народу. Як народилася «Ой у лузі червона калина» Перший варіант пісні з’явився у 1914 році, слова і музику до неї написав Степан Чарнецький. Здійснивши постановку трагедії Василя Пачовського про гетьмана Петра Дорошенка «Сонце руїни», він був не вдоволений фінальною піснею-скаргою України «Чи я в лузі не калина була». Для оптимістичнішого фіналу Степан Миколайович вставив у драму народну пісню «Розлилися круті бережечки». Він дещо переробив у ній слова, щоб її текст краще вписувався у зміст вистави. Та останній куплет залишив без змін. Крім того, Степан Чарнецький доробив до пісні нову, споріднену з народною, мелодію. Завдяки виставі пісня, а особливо її остання строфа «Ой у лузі…» стала відомою. Від акторів театру пісню сприйняла молодь. У серпні 1914 року в Стрию «Ой у лузі…» вперше почув чотар УСС Григорій Трух від стрільця Іваницького. Той її навчився від артистів львівського театру. Григорій Трух до першої строфи «Ой у лузі…» додав ще три, які й склали текст патріотичного гімну українських січових стрільців «Червона калина» («Ой, у лузі червона калина похилилася…»).

Валятися в постелі можна лише на російський лад. В українській мові ця словосполука має інші відповідники: вилежуватися, викачуватися. «Невістка працювала, а Кайдашиха все вилежувалася» (Іван Нечуй-Левицький, Кайдашева сім’я). «Щоб ішов служити, а не викачувався на подушках — за те!» (Степан Васильченко, Куди вітер віє). ~•~ Часто неправильно кажуть: у випадку необхідності. Це калька з російської. В українській мові іменник випадок означає конкретну подію в минулому, теперішньому чи майбутньому. Тому правильно: у разі потреби, якщо буде потреба, при потребі. ~•~ Хочете потішити себе чимось смачненьким? Хай це буде капучино, а не капучіно! Чому пишемо и, а не і? Згадайте правило дев’ятки: в іншомовних словах після приголосних д, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш треба писати и. Їх легко запам’ятати за цією фразою: «Де ти з’їси цю чашу жиру». А як же італійська чіабата? Чому тут і, а не и? Бо далі йде голосний. Як і в словах фіалка, тріумф, соціалізм. ~•~ В українській мові вислів іти назустріч зазвича́й використовують в прямому значенні: «Стрів Антін несподівано Марту. Ішла назустріч (М. Коцюбинський). Відповідно до російського идти (пойти) навстречу українською мовою краще вживати слів сприяти (посприяти), допомагати (допомогти, підмогти). Наприклад: Влада обіцяла посприяти, але усе тривало, як і раніше. ~•~ Круглодобово — це слово-покруч з російської. Слова круглодобово в українській мові немає. Натомість є прислівник цілодобово та інші варіанти: цілу добу, день і ніч, 24 години. «Згадали, що на вокзалі ресторан працює цілодобово, і вирушили туди» (О.Гончар). «День і ніч марив Юлею. Та й домарився до того, що вирішив написати про неї повість» (А. Дімаров). ~•~ Не калька *** Друзі! Поширюймо рекомендації мовознавців, робімо пропозиції та зауваження! Спілкуймося правильно нашою мовою ! Поширюймо знання! Не забувайте вподобати сторінку «Рух За мову» #мова #українська_мова #рух_за_мову

Піти за кавою чи по каву? 🤔 💡 Запам’ятайте: піти по каву, йду по молоко, пішла по продукти, пішов по чипси. 📍 Пояснення. Якщо йдеться про мету руху, то треба використовувати прийменник ПО, якщо про напрямок руху — прийменник ЗА. Порівняйте: ▪️ Я йду по лікаря, бо сусідці стало гірше. ▪️ Я йду за лікарем, який показує шлях. Крім того, зверніть увагу на правопис і вимову найпопулярніших кавових напоїв українською: ▪️ еспресо (а не «експресо» чи «еспрессо»), ▪️ капучино (а не «капучіно» або «капуччино»), ▪️ ла́те (а не «лате́»), ▪️ ристрето (а не «рістрето» чи «ристретто»). До речі, ці слова іншомовного походження належать до іменників середнього роду з огляду на їхню форму: гарбузове лате (а не «гарбузовий лате»).

15 фактів із життя Івана Франка, який на сьогодні є єдиним українським поетом, що номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури. 1. Відзначався колосаль­ною працездатністю. За 40 ро­ків активного творчого життя кожних два дні виходив новий твір письменника (вірш, нове­ла, повість, роман, монографія тощо). Щороку видавав по 5-6 книжок. 2. Став першим професій­ним українським письменни­ком, який заробляв на життя літературною працею. 3. У гімназії сидів на остан­ній парті, але міг майже дослів­но переказати розповіді вчителів на заняттях. У п’ятому кла­сі під час уроків, які вважав нецікавими, читав Шекспіра в ні­мецькому перекладі. 4. У гімназійні роки, зали­шившись без батьків, заробляв на життя репетиторством. Із тих коштів зібрав величезну на той час бібліотеку – понад 500 томів. 5. Чотири рази його ув’язнювала австрійська влада (у 1877, 1880, 1889 і 1892 рр.). 6. Володів 14 мовами. Поет, прозаїк, фольклорист, перекла­дач, публіцист, філософ, еко­номіст, політик, громадський діяч. Сучасники називали його “академією в одній особі”. 7. Писав твори не лише українською, а й польською, ні­мецькою, іншими мовами. Перекладав на українську в тому числі з давньої вавилонської, давньоіндійської, давньоарабської, давньогрецької, східних мов. Перекладав також на ні­мецьку українські народні піс­ні, допомагав Михайлу Грушевському з німецьким перекла­дом “Історії України-Русі”. 8. Співзасновник першої української політичної партії – Русько-Українська радикальна партія – та перший її голова, ав­тор програми. 9. Закликав населення Га­личини називати себе україн­цями, а не русинами. ” Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без офіціяльних кордо­нів…”, – писав він у листі до мо­лоді в 1905-му. 10. Одним із перших спрогнозував крах ідеології марксиз­му, а соціалістичну державу на­звав тюрмою: “Люди вироста­ли б і жили би в такій залежнос­ті, під таким доглядом держави, про який тепер у найабсолютніших поліційних державах нема й мови. Народна держава ста­лась би величезною народною тюрмою”. 11. Радянський режим на­зивав його атеїстом. А він за­лишався глибоко віруючою людиною. Виріс у побожній роди­ні, досліджував Святе Пись­мо, товаришував із галицькими священиками, мав приязні сто­сунки з митрополитом Андрієм Шептицьким. 12. Його переклад біблійної “Книги Буття” досі залишається найбільш точним перекладом цієї частини Біблії українською мовою. 13. Ледь не запізнився на власне весілля з Ольгою Хоружинською. У кабінеті батька нареченої знайшов стару книжку і переписував із неї рідкісного вірша. 14. Останні сім років писав лівою рукою, бо права була па­ралізована. Систематизува­ти та упорядковувати матеріа­ли йому допомагав син Андрій. Двоє синів Івана Франка (Пе­тро і Тарас) вступили до скла­ду легіону Українських січових стрільців. 15. Помер Іван Франко 28 травня 1916-го на чужих руках – сини були у війську, дочка в Києві, дружина в лікарні. Через бідність і нестачу грошей ховали в чужій вишиваній сорочці, в “позиченій” ямі на шість домо­вин. В окремій могилі перепоховали Івана Франка через 10 ро­ків. Джерело: Ятрань

СТАРОВИННІ НАЗВИ РАЙОНІВ КИЄВА

Кияни, чи знаєте ви, що... Старовинні назви районів Києва мають значення... Оболонь — коріння слова «оболонь», очевидно, йде в ті часи, коли люди континенту говорили на одній прамові. Оболонь - італійська Болонья має походження від одного слова, яке означає, що "на літо луки розливаються з безліччю озер". Поділ - стародавні слов’яни називали місцевість під горою, або "по низу", "по долу". Печерськ - має відношення до печер. Желяни - на місці сучасних Жулян знаходилося святилище слов’янської богині смутку – Желі та стали звичним нам Жулянами тільки на початку XX ст. з вини службовця імперської канцелярії, що переплутав букву, Видубичі - саме в цьому місці виплив на берег («Видибай боже») дерев’яний ідол Перуна, який скинув в річку 988 року князь Володимир при Хрещені Русі. А ось в районі Кирилівської гори мешкав не Бог та не ідол, а справжній дракон. За переказами, легендарного Горинича убив київський богатир Кирило Кожум’яка, а на місці побудували церкву Деміївка з’явилася в XIX ст. і пов’язана з купцем Демієм. Борщагівка — названа від річки Борщівка, на берегах якої ріс борщець, або щавель, звідки і походить назва борщу (борщець - інгредієнт). Сирець - походить від виробництва необпаленої цегли, - сирцю. Шулявка – йде корінням в Київську Русь. Тільки тоді ця місцевість іменувалася трохи по-іншому – Шелвів борок (так називали невисокий лісок із галявинами) та пізніше складне на вимову слово перетворили в Шулявку. Конча-Заспа — у цьому місці козаки напали на сонне польське військо, і польські вартові, щоб розбудити сплячих шляхтичів, голосно кричали «Кінчай засипати!». Куренівка – в козацькі часи стояли курені. Теремки – за часів Київської Русі знаходилися тереми знаті. Вітряні Гори – пагорби неподалік виноградників, де зазвичай дме сильний вітер. Осокорки – від дерева осокір, яке і зараз часто зустрічається в цьому районі. Виноградар – місце, де вирощували виноград. Липки - від липової алеї на Печерську, що якось належала Лаврі. Галагани – від прізвища господарів, поміщиків Галаганів. Позняки – від прізвища Позняка, місцевого поміщика. Дарниця - За версією дослідника А. Железного, назва поселення походить від назви р. Дарниця. В деяких тюркських мовах поняття «річка» виражено словом «даріа» (Аму-Дар'я — Мати річка). Вперше Дарниця згадується в 1509 році у стародавніх слов'янських рукописах зі згадки про те, що великий литовський князь подарував Микільсько-Пустиному монастирю ділянку берега на річці Дарниця. Чоколівка — від прізвища власника друкарні Чоколова, який дав 9 тисяч рублів на придбання землі. Караваєві Дачі - відповідь у назві, - тут були дачі відомого хірурга В.А. Караваєва. Кучмин Яр – від прізвища першопоселенця Григорія Кучми. Вигурівщина - по імені колишнього власника – дворянина Станіслава Вигури (землі під Києвом йому подарував польський король Сигізмунд). Троєщина - поруч якось знаходилися володіння Троїцького монастиря, на яких кілька сот років тому оселилися жителі Чернігівської губернії. Либідьська - від назви річки Либідь Почайна - від назви річки Почайна Хрещатик - від назви річки Хрещатик Лук'янівка - на ім'я Лук'яна, який тримав землю Татарка — від нижньогородських татар, які оселилися поблизу нинішньої Татарської вулиці (названа в 60-ті роки XIX століття), а невдовзі влаштувалися на Подолі біля Житнього ринку. Протасів Яр - відомий під сучасною назвою від початку XIX століття, коли його землями володів місцевий селянин Протас. Голосіїво - назва пов'язана зі словом голосити. За легендою, після чергового нападу татар на Київ, саме тут місцевості жителі міста голосили - оплакували загиблих і захоплених в полон. Берестейка — від україномовного застарілого топоніма Берестя Дорогожичі — походить від "Дороги жити", бо було місцем помешкання вельмож. Нивки — назва пов'язана з річкою Нивкою, що протікала на Борщагівціне- назва має витоки із часів Київської Русі і пов'язується з ім'ям Чернігівського князя Святослава Давидовича, бо ці землі були його вотчиною і дісталися йому у спадок. На схилі літ він перейшов у чернецтво і в народі він звався Святоша. Про це ж загадка у Літописі Руському. Біличі - утворилися від особливостей рельєфу і угідь. Місцевість мала багато білої крейди, білих грибів та білок у лісах. В документах урочище Біличі вперше згадано в 1161 році. Берковець - 'бірка' - вівця, бо тут була наявність монастирського пасовиська. Вперше згадується 1240 року як поселення Берков, що належало Києво-Печерському монастирю. Биківня - місцеві жителі замість коней впрягали биків, що для цього там утримувались, у вози, які через болота перетягували купецький товар. Княжичі - згідно з легендою, ще в княжі часи, тут мав свій палац Соловей Розбійник. Літописні ж згадки про Бронь-Княжу відносяться до 1125—1147 рр. Польська королівська грамота згадує про Княжичі як поселення монахів у 1489 році. Пуща-Водиця - назву місцевість отримала від слова «пуща», тобто густий, непрохідний ліс, і невеличкої річки Водиці, якої вже не існує. Солом'янка - він солом'яних хат, де мешкали залежні селяни, «закріплені» за духівництвом Києво-Печерської Лаври, та відставні солдати. Бортничі - рід занять перших поселенців, які в давні часи займалися бортництвом - збиранням у лісі меду диких бджіл з бортей. Китаїв - від давньослов'янського слова «кита» — «зв'язаний в пучок» сніп. Корчувате - походить від давнього слова «корч» (кущ, пень). Березняки - "Березняк» походить від березового гаю, що існував у цій місцевості. Воскресінка - від назви церкви "Воскресіння Христового", що на Подолі, якій належали ці землі. Труханів - дочка половецького хана Тугоркана (Тугорхана), вона ж дружина князя Святополка Ізяславовича мала свою літню резиденції на сучасному Трухановому острові. Райдужний - згідно уявлення стародавніх, тут знаходився «райський міст-дуга» між «дольнім» і «горнім» світами – тобто особливе святе місце З чата «Мінський масив».

Бережімо рідну мову!

🔗 Ссилка, ссилочка — це кальки з російської, якими не варто послуговуватися в своєму мовленні. ⛓ Іншомовне слово лінк теж калька, але з англійської. 🔡 Щодо інших перекладів слова link на українську досі тривають бурхливі суперечки. 🌐 Яким варіантам надає перевагу українськомовна аудиторія в Інтернеті? Посилання, гіперпосилання, відсилання, ланка, поклика́ння. *** 🛷 Не можна когось заставляти щось робити. Чому? Тому що правильно говорити: примушувати чи змушувати. Наприклад: «Він, напевно, не буде примушувати тебе до співу, як ти не маєш охоти!..» (Ірина Вільде). Слово заставляти в українські мові вживають із двома значеннями: ✔️ заставляти річ у ломбарді, тобто віддати її в заставу кредиторові; ✔️ заставляти кімнату меблями, тобто заповнювати приміщення якимись предметами. *** ⌨️ Незаповнене місце між словами чи рядками у друкованому тексті часто називають пробі́лом. Втім, авторитетні мовознавці вважають це слово калькою з російської мови і радять послуговуватися іншими відповідниками: про́пуск, прога́лина. *** 🤒 Коли хочете, щоб хворий ліпше почувався, бажайте йому одужувати, а не виздоровлювати. 😷 Загалом, російське слово выздоравливать має багато відповідників в українській мові: виду́жувати, вичу́нювати, очу́нювати, окли́гувати, здорові́ти, ставати на ноги. *** 👀 Місцевість, що відкривається перед очима, пейзаж або ландшафт правильно називати не видом, а краєвидом. Вид — це різно́вид у ряді предметів чи явищ (бувають різні види рослин, іграшок, вина тощо). «Геннадій лагідно взяв її за плечі, повернув до вікна. Звідси відкривався чудовий краєвид» (Василь Бережний, Сонячне озеро). *** 🥺 Мені обідно – це яскравий приклад суржику. Українською про свої почуття варто говорити так: мені прикро, мені боляче, мене це ображає, мене це кривдить. — Як-то можна; я, молода, сама до тебе приходила, а ти мені так прикро відказав! Та щоб я після цього пішла за тебе? Ніколи в світі! Іди з очей! (Олена Пчілка, Журавель та чапля). *** 🤓 Якщо йдеться про окуляри, рукавички, шапки, усілякі прикраси та інші аксесуари, то ліпше сказати слово надівати. Наручники, до речі, теж надівають. 👗 Водночас слово одягати має кілька значень, одне з яких – забезпечувати когось одягом. Наприклад: "І матір одягну, як паню, і буду її ніжити й пестувати..." (Г. Квітка-Основ’яненко). 👘 Також одягають оде́жу чи оде́жи́ну: спідницю, пальто, джинси, плащ. @necalca

НАША МОВА ГАРНІША!

Наша мова гарніша! *** Абсолютний — цілковитий, повний, безумовний Агра‌рний — земе‌льний Адеква‌тний — прирі‌вняний, рівнозна‌чний, такий, як треба, цілком відповідний Акти‌вний — дія‌льний, чи‌нний Актуальний — настиглий, нагальний, дійовий Аморальний — розпу‌сний, сороміцький Аналіз — розклад, розслід, розбір Арґуме‌нт — до‌від, до‌каз Бізнес — справа Буфер — відпружник Варіа‌нт — відмі‌на (одміна) Герметичний — непрони‌кливий, непропускни‌й Гіпотети‌чний — здога‌дний, доми‌слений, припу‌щений Голкіпер — ворота‌р Гуманність — людяність Дайвер — нире‌ць, порина‌ч, порина‌йло, порина‌льник, пірнальник Дебати — обговорення, змагання, суперечки Девальвація — знеці‌нювання, знеці‌нення Деструктивний — руйнаці‌йний, руйнівний Дискомфорт — незру‌чність Дискусія — обгово‌рення Диференціація — розділ, поділ, розпо‌діл Домінувати — панува‌ти, горува‌ти, переважа‌ти, перева‌гу ма‌ти, го‌ру бра‌ти Дуе‌ль — поєди‌нок, двобі‌й, ге‌рць Ігнорувати — не‌хтувати, гордува‌ти, легкова‌жити, не зважати [вважа‌ти] на кого- Ідентичний — тотожний, такий самий Імідж — образ Імпорт — ввезення, довіз, привіз Індифере‌нтний — байду‌жий Індустрія — промисловість Іне‌ртний — мля‌вий, байду‌жий Інтерве‌нція — втруча‌ння, вторгнення Інтерна‌ціональний — міжнаро‌дний Комерсант — торговельник Компенса‌ція — відшкодування Комфорт — зручність Комфортабельний — зручний, до‌бре с[в]поря‌джений Конкре‌тний — озна‌чений, ви‌значений, пе‌вно визначений Конкурент — суперник Конкурс — змага‌ння, супе‌рництво Контра‌кт — догові‌р, умо‌ва Конфронтація — протисто‌яння Концентрація — зосере‌дження, скупчення Коректи‌ви — поправки Кредитор — боргува‌льник, позикода‌вець, віри‌тель Криміна‌льний — злочи‌нний, карний Легітимний — законний Ліквідація — зни‌щення, скасування Лінгвіст — мовознавець Ліфтинг — підтягування шкіри Максимальний — найбі‌льший, найвищий, кра‌йній, грани‌чний Маска — личи‌на Менталітет — склад розуму Метод — спо‌сіб Мінімальний — найме‌нший Мобільність — рухомість Модель — зразок, взірець Модернізація — поно‌влення, оно‌влення Момент — мить Моментальний — миттєвий Монуме‌нт — па‌м’ятник Монументальний — вікопо‌мний, величезний, вели‌чний Натуральний — приро‌дний Негативний — запере‌чний, запере‌чливий, відмо‌вний Нівелюва‌ти — вирі‌внювати Об’єкти‌вний — безсторо‌нній Оригіна‌л — першотві‌р, первотві‌р Параметр — мі‌ра, величина Паси‌вний — бездія‌льний Плюралізм — множи‌нність, мно‌жність Поле‌міка — суперечка, сперечання, спір, спі‌рка, обговорення Потенційний — можливий Претензія — домагання, нарікання, зазіхання Преціозний — витончений, манірний Прогноз — передба‌чення Прогре‌с — по‌ступ Пропаганда — розповсюджування (поширювання) якоїсь думки Публіка‌ція (дія) — оголо‌ше‌ння, оповіщення, ви‌да‌ння Радика‌льний — докорінний, основний, рішучий Реалізува‌ти — здійснити Ревізія — перевірка Революція — повстання, переворот Регрес — занепад, розклад Резолюція — рішення, ухвала, постанова, розпорядження, висновок Резона‌нс — ві‌дголос Результат — наслідок, підсумок, вислід, плід Реконструкція — відбудова, відтворення, перебудова Ренесанс — відродження Респектабельний — пова‌жний, шано‌вний, поче‌сний, почти‌вий, стате‌чний, досто‌йний Реставра‌ція — відно‌влювання, відбудо‌ва Реформа — перетворення, перероблення, перебудова Секре‌тний — таємний, потає‌мний Сервіс — обслуговування Симпо‌зіум — засі‌дання Симптом — ознака Синтез — єднання, поєднання, сполучення, єдність, узагальнення Синхронно — одноча‌сно, рівноча‌сно, водно‌раз Ситуація — становище, пози‌ція, обста‌вини Соціальний — суспі‌льний Соціологія — суспільствознавство Спонсор — доброчи‌нець, благоді‌й Стабільність — сталість, незмінність, постійність, стійкість, міцність Стагнація — застій, нерух Стрес — напруга, потрясіння Структура — будова Суб’єктивний — особистий Сфера — о‌бсяг, ца‌рина, оточення Толерантність — терпимість Трансформа‌ція — перетво‌рення Фактичний — справжній, дійсний Форум — зі‌брання Фундаментальний — ґрунто‌вний, докла‌дний Хобі — захоплення Шоу — видовище