Про чистоту мови

«Фічі, скіли, бекграунди, лайфхаки... Доборолась Україна до самого краю..." Що означають ці англізми і чи можна замінити кожен одним українським словом? ▪️Фіча — ✅️ особливість або функція. Одним словом замінюється. ▪️Скіл — ✅️ навичка. Одним словом замінюється. Софт скілз — ✅️ «мʼякі» навички, тобто соціально-комунікативні. Два слова і там, і там. Хард скілз — ✅️ компетентність. Замінюється одним словом. ▪️Бекграунд — ✅️ досвід або нажиток. Замінюється одним словом. ▪️Лайфхак — ✅️ хитрість або порада. Замінюється одним словом. ❗️ Більшість сучасних англізмів запозичена без потреби. Окремої уваги потребує явище українгліш. УКРАЇНГЛІШ — це контамінація (схрещення) українських слів та словосполучень з англійськими, тобто запозичення англізму не в чистому вигляді (як лайфхак чи бекграунд), а підлаштування його до морфологічної чи синтаксичної структури української мови з утворенням суржику. Наводжу тільки невелику частину таких суржикізмів: ▪️рофлити (від ROFL — rolling on the floor laughing) — дуже сильно сміятися, також насміхатися; ▪️чатитися — листуватися в електронній формі; ▪️кікнути — вилучити людину з чату; ▪️тапнути — тицьнути пальцем на екран телефону; ▪️скролити — користуватися прокруткою на екрані; ▪️стримити — виходити в етер; ▪️стартапити — започаткувати проєкт; ▪️делітнути — видалити; ▪️хакнути — зламати мережу; ▪️хейтити — ненавидіти і цькувати в інтернеті; ▪️кенселити — скасовувати чиїсь попередні здобутки; ▪️зачекінитися — позначитися десь; ▪️офнутися — зникнути, вимкнутися звідкись або вмерти; ▪️заапрувити — схвалити, затвердити; ▪️апгрейднути — оновити; ▪️факапити — робити помилки; ▪️фіксити — лагодити; ▪️фоловити — відстежувати; ▪️шерити, репостити — поширювати; ▪️чилити — відпочивати; ▪️агритися — злитися; ▪️релокейтнутися — переїхати; ▪️аплікуха — застосунок; ▪️пруфи в студію — потребую доказів; ▪️овер / ту мач — забагато; ▪️це анбелівебл — це неймовірно; ▪️та на ізі — запросто; ▪️рилі — справді; ▪️ну камон — годі тобі; ▪️я в уті — я в прострації; ▪️сорямба — даруйте / перепрошую; ▪️олди — люди, народжені у ХХ столітті; ▪️кринжовий, кринжатина — огидний, огида / сором; ▪️криповий, крипово — моторошний, моторошно; ▪️рандомний — випадковий; ▪️треба асап (від ASAP — As Soon As Possible) — треба чимшвидше. ❗️Англізація свідомості розхитує український мовний код, як і русифікація та полонізація. Айтівцям (теж покруч) привіт! Будьте стійкішими та відповідальнішими, не тягніть у мову різний непотріб! Вас наслідує решта українців. До речі, про «асап». В українській мові є унікальні прислівники чимшвидше / якнайшвидше. Нічого подібного немає ані в англійській (as soon as possible), ані в російській (как можно скорее). Хтось не відчуває небезпеки від українглішу, але з часом можна скотитися до мови нашої діаспори. Ось приклади з групи «Українці в Чикаго»: «Чи пан повокає мого доґа вздовж того фенсу до парку і назад?» «Ким я можу піти до парку з?» «Я запаркувала свою кару на корнері стріти, бо мушу нині попейнтувати пліт». А потім: «Шо на мене так дивишся, ніби не по-українськи говорю?» Плекаймо своє! #ні_українглішу © Редакторка Ольга Васильєва

Такий цікавий родовий відмінок

Мовний фронт: елементА чи елементУ? Про іменники із закінченням -а, -я / -у, -ю Буває так, що іменники чоловічого роду другої відміни в родовому відмінку однини можуть мати і закінчення -а, -я, і закінчення -у, -ю. Це насамперед залежить від їхнього значення: істота чи неістота; поняття конкретне чи абстрактне; має значення сукупності або ж позначає один предмет. У параграфі 82 «Родовий відмінок» Українського правопису подано вичерпні правила, коли треба вживати закінчення -а, -я, а коли — -у, -ю, а також наведено приклади з різним закінченням залежно від значення. Оскільки список іменників з різним закінченням куди більший, ніж містить правопис, літредакторка та коректорка Юлія Мороз для uaredactor запропонувала ще низку таких. авторитета (особа, що має вплив, повагу) — авторитету (вага, вплив, престиж); акта (документ) — акту (дія); Алжира (місто) — Алжиру (країна); алмаза (коштовний камінь) — алмазу (мінерал); апарата (прилад) — апарату (установа); бала (одиниця вимірювання) — балу (святковий вечір); бара (одиниця вимірювання) — бару (ресторан); більярда (стіл) — більярду (гра); блока (частина споруди, машини) — блоку (об’єднання держав); бора (свердло) — бору (хімічний елемент); борта (край одягу, посуду) — борту (судно); булата (зброя) — булату (сталь); вала (деталь машини) — валу (насип); детектива (агент) — детективу (твір); дзвона (інструмент) — дзвону (звук); джина (дух) — джину (напій); дуба (а також бука, клена, ясена — окреме дерево) — дубу (буку, клену, ясену — збірне поняття, деревина); Дубая (місто) — Дубаю (емірат); духа (надприродна істота) — духу (здібність, властивість, стан); елемента (конкретне) — елементу (абстрактне); екіпажа (ресорний візок) — екіпажу (особовий склад корабля, літака, танка; берегова військова частина морської піхоти); звука (термін) — звуку (процес); знака (предмет, сигнал) — знаку (відбиток, прикмета); імейла (поштова електронна скринька) — імейлу (система електронної пошти); інструмента (одиничне) — інструменту (збірне); каменя (одиничне) — каменю (збірне); катара (член секти) — Ка́тару (топонім) і ката́ру (захворювання); кластера (лінгвістичне й математичне поняття) — кластеру (клуб, орден, гурт); клина (предмет) — клину (просторове поняття); колоса (одиничне) — колосу (збірне); корпуса (тулуб) — корпусу (сукупне); Кубка (приз) — Кубку (спортивні ігри); листа (одиничне) — листу (збірне); листопада (місяць) — листопаду (процес); Люксембурга (місто) — Люксембургу (країна); магазина (патронташ) — магазину (установа); мажора (син багатія) — мажору (звуковий лад); Манчестера (місто) — манчестеру (тканина); медіатора (муз. аксесуар; посередник) — медіатору (речовина); Нью-Йорка (місто) — Нью-Йорку (штат); органа (частина тіла) — органу (установа); оригінала (особа) — оригіналу (документ); пакета (фізичний об’єкт: пакунок, мішок, обгортка) — пакету (абстрактне: пакет акцій, пакет даних); папера (документ) — паперу (матеріал); піка (гірська вершина) — піку (найвища точка розвитку, найбільший обсяг, найвища інтенсивність); порога (брус) — порогу (початок, кількість чи сила вияву ознаки або якості); портрета (фізичний об’єкт: зображення обличчя людини) — портрету (як жанр у мистецтві; сукупність характерних рис кого-небудь); потяга (поїзд) — потягу (почуття); пояса (пасок, талія) — поясу (просторове поняття); придатка (відросток) — придатку (додаток); раза (з десятковими дробами: 2,5 раза, у 3,7 раза) — разу (зі значенням часу та повторюваності: кожного разу, одного разу, минулого разу, того разу); рака (тварина) — раку (хвороба); рахунка (документ) — рахунку (дія); реверса (механізм) — реверсу (зворотний бік); рентгена (одиниця вимірювання; апарат) — рентгену (проміння; просвічування цим промінням; знімок); Рима (місто) — Риму (держава); рифа (на вітрилі) — рифу (скеля); рога (предмет) — рогу (матеріал, зовнішній кут); сегмента (математичне, зоологічне та анатомічне поняття) — сегменту (абстрактне); сектора (математичний термін — частина круга) — сектору (підрозділ, відділ, частина чогось); сирка (виріб, молочний продукт) — сирку (зменшене до сир); Сінгапура (місто) — Сінгапуру (країна); соняшника (рослина) — соняшнику (насіння); стана (машина; пристрій) — стану (торс; табір; обставини; становище); телефона (апарат) — телефону (вид зв’язку); тендера (причеп) — тендеру (процедура; торги); терміна (слово) — терміну (строк); терміта (комаха) — терміту (речовина); типа (людина) — типу (зразок, категорія, розряд); томата (рослина) — томату (сік, приправа); Туніса (місто) — Тунісу (країна); файла (прозора поліетиленова тека для зберігання паперів) — файлу (об’єкт комп’ютерних даних); фактора (посередник; маклер) — фактору (чинник); фена (вентилятор) — фену (вітер); феномена (особа) — феномену (явище); фільтра (прилад) — фільтру (напій, кава); центра (математичне і фізичне поняття; деталь токарного верстата) — центру (в усіх інших значеннях: середня частина чого-небудь; місце зосередження якої-небудь діяльності; щось найголовніше; населений пункт; найвищий орган керівництва якою-небудь діяльністю тощо); чина (людина) — чину (посада); шаблона (пристрій; кресленик) — шаблону (зразок); шлунка (орган травлення) — шлунку (страва; фізіологічна потреба в їжі); ячменя (хвороба) — ячменю (злак). У деяких посібниках натрапляла ще на такі приклади: буряка (одиничне) — буряку (збірне); початка (суцвіття) — початку (вихідний пункт; основа). Утім, до них є зауваження. Сьогодні іменник «буряк» передає збірне значення формою множини: буряки, буряків. Іменник «початок» на позначення суцвіття — ненормативна калька з російської. Українською мовою таке суцвіття зветься «качан». Зверніть увагу, що є іменники, які мають паралельне закінчення без зміни значення (закінчення залежить від наголосу): столá і стóлу, плотá і плóту, мостá й мóсту, парканá й паркáну, полкá й пóлку, дворá і двóру, гуртá й гу́рту, роя́ і рóю, стидá і сти́ду. Цей список вдалося зібрати завдяки правопису, підручнику Миколи Зубкова «Сучасна українська ділова мова», книжці Катерини Городенської «Українське слово у вимірах сьогодення», словникові Kyiv Dictionary, статтям Correctarium, власним практичним напрацюванням і спостереженням. P. S. Редакція правопису 2019 року пропонує вживати деякі назви міст у родовому відмінку однини із закінченням -у: «Назви населених пунктів (крім зазначених у п. 1.2к): Амстердаму, Гомелю, Ліверпулю, Лондону, Мадриду, Парижу, Чорнобилю», але й дозволяє «мати і варіантне закінчення — -а(-я): Амстердама, Гомеля, Ліверпуля, Лондона, Мадрида, Парижа, Чорнобиля». Я категорично проти такого нововведення й принципово надалі вживаю тільки закінчення -а, -я, якщо йдеться про місто (за винятками, про які сказано ще в попередніх редакціях). Ця стаття чудово ілюструє, чому важливо розрізняти назви із закінченням -у, -ю (бо йтиметься про країну, регіон, емірат чи штат) і назви із закінченням -а, -я (бо йтиметься про місто). Читайте також Мовний фронт: як правильно говорити і писати про війну

ПОРАДИ ЄЛИЗАВЕТИ БЕЛЬСЬКОЇ

ЯК ШВИДКО ВДОСКОНАЛИТИ СВОЮ МОВУ? Полегшую роботу тим, хто прагне говорити українською грамотно, вишукано і без росіянізмів. Зібрала для вас найпоширеніші помилки, які чую й бачу у фейсбук-дописах щодня. Якщо ви знайдете в собі сили простежити, чи правильно вживаєте ці сполучення слів і виправите все, що не так, ваша мова зміниться неймовірно. Тож гайда досліджувати! 🙂 На Україні. — В УКРАЇНІ. Прийменник на вживається, коли ми говоримо про території, які входять до складу певної країни. Наприклад, на Київщині, на Закарпатті. Або коли йдеться про острівну країну: на Кіпрі, на Мальдівах. Розмовляти на українській. — Розмовляти УКРАЇНСЬКОЮ. Або ж по-українськи, по-українському. На протязі 5 годин. — ПРОТЯГОМ або впродовж 5 годин. Бо слово протяг означає пориви вітру в приміщенні, через які можна застудитися чи дістати спазм шиї. Тож не стійте на протязі. Відмінити подорож. — СКАСУВАТИ — коли йдеться про будь-які плани. Відмінюємо ми слова. Ви ж уживаєте кличний відмінок, коли звертаєтеся до людей, правда? До речі російська мова не має цього відмінка. Прийняти участь. — ВЗЯТИ участь. Прийняти можна душ, пропозицію руки та серця, заяву чи пологи в кицьки. Закривати очі, відкривати книжку. — Очі ми РОЗПЛЮЩУЄМО й заплющуємо. Книжки й газети РОЗГОРТАЄМО та згортаємо. Пляшки з вином відкорковуємо. Двері, вікна, кватирки, хвіртки, ворота відчиняємо і зачиняємо. Замок і двері ключем відмикаємо та замикаємо. Власну справу розпочинаємо, а свою душу чи серце відкриваємо. Зустрінемося біля 15:00. — БЛИЗЬКО 15:00 — це слово вживається, коли йдеться про час. А біля говорить нам про місце зустрічі, наприклад, біля монумента Незалежності. Хочу задати питання. — ПОСТАВИТИ питання або запитати. Задати можна настрій або домашнє завдання з математики. Я рахую, що це гарна думка. — ГАДАЮ або я вважаю. Так треба казати, коли ми розмірковуємо. Рахувати можна зорі на небі чи гроші. А от циганки не гадають, а ворожать (точніше дурять людей), тому їх називають ворожками. Не дивлячись на погоду. — НЕЗВАЖАЮЧИ НА або попри погоду. Можна сказати не дивлячись йому в очі чи на екран. Звертаюся на рахунок підключення інтернету. — ЩОДО підключення. А на рахунок у банку ви можете покласти кошти. Відмічаємо річницю. — Урочисті події СВЯТКУЄМО. Сумні — відзначаємо або вшановуємо їхні річниці. Відмічають довжину, коли вкорочують джинси, або присутність працівника на робочому місці. Здача не потрібна. — РЕШТА, коли йдеться про гроші. А здача може бути в полон. Також буває здача проєкту чи квартального звіту до податкової. Або ж можна дати здачі у відповідь на ляпас, замість того щоб підставляти іншу щоку. Також важливо не плутати решту з рештками. Наприклад, рештками росіян, котрі перетворюються на добрива для наших чорноземів. Мєлочь — ДРІБ'ЯЗОК, дрібні гроші чи копійки. Ти добре виглядаєш. — МАЄШ ГАРНИЙ ВИГЛЯД або тобі дуже личить (те, завдяки чому цей вигляд змінився). А виглядати можна з вікна коханого, який повертається з роботи. Перше блюдо. — Перша СТРАВА. Страва — це їжа, а блюдо — таріль, на якому приносять страву. Вірне рішення. — ПРАВИЛЬНЕ. Вірним можна бути дружині, другу, собі, Батьківщині, якщо ви військовий. Отримувати освіту. — ЗДОБУВАТИ, бо освіта — це здобуток, досягнення. Отримати можна паспорт, зарплату, а дістати — стусана. У розстрочку. — НА ВИПЛАТ чи на виплату. Саме так має звучати в рекламі, де нам пропонують оплату частинами. Продуктова лавка. — КРАМНИЦЯ. А лавка — це дерев’яні вуличні меблі, що стоять у дворах та парках. Кохаю свого цуцика. — ЛЮБЛЮ. Тварину, власну справу, країну чи батьків ми любимо. Особу протилежної статі, яка є нашою парою, кохаємо. Але можна викохати дитину, вуса або сад у значенні виплекати. Він і вона кохають один одного. — ОДНЕ ОДНОГО, якщо йдеться про осіб протилежної статі. Якщо про двох сестер — то вони люблять одна одну, а брати — один одного. Люблю рибалку. — РИБОЛОВЛЮ. Саме це слово означає ваше хобі. Якщо ви скажете, що любите рибалку, це значитиме, що ви закохані в Олега Степановича, з яким разом рибалите. 🙂 Вибачаюся. — ПРОШУ ВИБАЧЕННЯ чи пробачення, вибачте, даруйте, перепрошую, я не хотів. Бо вибачаюся — означає вибачаю себе, як хвилююся (змушуєте себе хвилюватися) чи одягаюся (одягаю себе). Почекайте пару хвилин. — КІЛЬКА хвилин. Пара — це закохані, також це слово має значення здвоєних лекцій в університеті, комплекту панчіх чи того, що утворюється, коли закипає вода. Одна гривна. — ГривнЯ — якщо йдеться про валюту. А гривна — це нашийна прикраса із золота. Таку можна побачити в Музеї історичних коштовностей. Я замерз. — ЗМЕРЗ — коли ви взимку не маєте капюшона чи підігріву сидінь в авто. Якщо про тварину чи людину кажуть, що вона замерзла — це значить померла від холоду. Також замерзає вода в морозилці, перетворюючись на лід для коктейлю. ЗМІ розповсюджують інформацію. — ПОШИРЮЮТЬ, коли йдеться про дані чи плітки. А розповсюджують лише матеріальні предмети, як-от флаєри біля станцій метро. Білет на літак Квиток. Білет може бути лотерейний чи екзаменаційний. Вона приязно посміхнулася. — УСМІХНУЛАСЯ. Це слово вживається щодо милого, приємного й позитивного виразу обличчя. А посмішка — буває лише зверхньою, глузливою, зневажливою, тобто демонструє негативні та презирливі емоції. Тому це слово так неадекватно звучить у рекламі послуг стоматологічних клінік. У двоповерхневому будинку. — У двопоВЕРХОВОМУ. Поверхневими можуть бути води чи людина, яка має неглибокі знання. З наступаючими святами. — З ПРИЙДЕШНІМИ святами. Чи просто вітаю зі святами або гарних святкувань! Українська мова не має слова наступаючий. Та і свята по нас не топчуться. 🙂 Це був мій уривок із нашої з коханим Антін Мухарський спільної книжки "Як перейти на українську".

Мова як основний засіб спілкування. Функції мови #1 [ Українська мова – ...

 Під час насильницького зближення української мови з російською в українські КАТОЙКОНІМИ просочилися різні -чани, і зʼявилися в нас кримчани, полтавчани, краматорчани, луганчани тощо.

Тоді полтавці змушені були забути про «Наталку Полтавку» свого видатного земляка Котляревського і назвати фабрику «Полтавчанкою».

Про це писав і Борис Антоненко-Давидович у праці «Як ми говоримо»: «Хтозна, чим не сподобались нашим сучасникам давні українські іменники полтавець і полтавка на визначення мешканця й мешканки Полтави, як і лубенець, лубенка — на позначення жителів Лубен, чи канівець, канівка — на позначення жителів Канева. Появу дивовижних полтавчанин, лубенчанин, канівчанин можна пояснити лише втратою мовного чуття, забуттям законів словотворення й чергування звуків (для появи звука [ч] треба, щоб у назві був звук [к]: порівняйте: м. Гребінка — гребінчанин, хоча природним є також гребінківець)».

Українська мова милозвучна, тому найпродуктивнішим у назвах жителів є суфікс -ець (у формі чоловічого роду), зафіксований ще в XlV столітті:

▪️ полтавець — полтавка — полтавці;

▪️ луганець — луганка — луганці;

▪️ краматорець — краматорка — краматорці;

▪️ маріуполець — маріуполька — маріупольці.

Із -чани утворюються назви тільки від тих населених пунктів, які мають суфікси -иць-, -ець-, -цьк-, -ц-, -ч-, -к-: 

▪️ Вінниця — вінничани;

▪️ Тростянець — тростянчани;

▪️ Донецьк — донеччани;

▪️ Чернівці — чернівчани;

▪️ Гадяч — гадячани;

▪️ Прилуки — прилучани.

Щодо -ш: Калуш — калушани, але Золотоноша — золотонісці, а не золотоношани.

Професор Олександр Пономарів вважав чужими в українській мові такі слова: 

🔘 черкащани, замість якого має бути черкасці; 

🔘 криворожани, замість якого має бути криворіжці; 

🔘 сумчани, замість якого має бути сумʼяни. 

Інші філологи обстоюють ще слово сумці, бо воно найдавніше. Мені теж сумці звучить природніше, ніж сумʼяни, але сумʼяни краще, ніж сумчани. 

Кременчужани — теж росіянізм, бо утворилося від Кременчуг, а треба від Кременчук, тому правильно кременчуківці.

А як тоді українізувати назву жителів Криму? Кримці. Ця форма зафіксована ще у словнику Бориса Грінченка і стосується не тільки кримських татар: «Кримець, -мця, Житель Криму». Отже, киримли, караїми, кримчаки, українці та інші етноси, що мешкають у Криму, звуться КРИМЦІ, а не кримчани.

Ви запитаєте, в жіночому роді тоді кримка, а жителька Сум — сумка? Авжеж. У Сумській області є і річка Сумка. Кому не подобається — може називатися сумʼянкою за порадою професора Пономарева. Назва сіл Кримка в Джанкойському, Бердянському та Первомайському районах теж походить від назви мешканки Криму. 

Назви жительок Острогу, Кривого Рогу та Запоріжжя будуть острожка, криворіжка та запоріжка. Острожанка, криворожанка та запорожанка — це російські форми. 

А як назвати жителів Горішніх Плавнів, Голої Пристані, Часового Яру, Давидового Броду, Залізного Порту тощо? 

Є кілька способів: 

🔘 словосполучення (житель/-ка Горішніх Плавнів, житель/-ка Голої Пристані тощо);

🔘 складні катойконіми: 

▪️ горішньоплавенці — горішньоплавенець — горішньоплавенка;

▪️ голопристанці — голопристанець — голопристанка;

▪️ часовоярівці — часовоярівець — часовоярівка;

▪️ давидовобродівці — давидовобродівець — давидовобродівка;

▪️ залізнопортівці — залізнопортівець — залізнопортівка;

🔘 за основним словом: плавенці / плавнівці, пристанці, ярівці, бродівці, портівці. Зауважте, що жителі Камʼянця-Подільського є камʼянчанами (за основним словом Камʼянець).

А ось правильні назви жителів українських обласних центрів:

▪️ Чернігів — чернігівці;

▪️ Полтава — полтавці;

▪️ Луганськ — луганці;

▪️ Запоріжжя — запоріжці;

▪️ Дніпро — дніпровці;

▪️ Херсон — херсонці;

▪️ Миколаїв — миколаївці;

▪️ Черкаси — черкасці;

▪️ Ужгород — ужгородці;

▪️ Житомир — житомирці;

▪️ Івано-Франківськ — іванофранківці; 

▪️ Тернопіль — тернопільці;

▪️ Сімферополь — сімферопольці;

▪️ Рівне — рівенці;

▪️ Суми — сумці;

▪️ Харків — харківці;

▪️ Київ — кияни;

▪️ Львів — львівʼяни;

▪️ Чернівці — чернівчани;

▪️ Луцьк — лучани;

▪️ Кропивницький — кропивничани;

▪️ Хмельницький — хмельничани;

▪️ Вінниця — вінничани;

▪️ Донецьк — донеччани;

▪️ Одеса — одесити / одесці.

Як бачите, лише чверть цих катойконімів має морфологічні підстави для -чан-.

Також є назви, де можна утворити паралельні форми з -ян-: 

🔘 іванофранківці / іванофранківʼяни;

🔘 тернопільці / тернополяни;

🔘 рівенці / рівняни;

🔘 дніпровці / дніпряни;

🔘 харківці / харківʼяни;

🔘 сумці / сумʼяни;

🔘 житомирці / житомиряни;

🔘 чернігівці / чернігівʼяни. 

Але навіщо? Милозвучності це не додає, тільки подовжує слова.

Чому рівенці / рівенський, писав Святослав Караванський у своїй праці «Секрети української мови»: «У прикметниках, утворених від міст із наростком «н», звук «н» звучить тільки один раз: Вільна — віленський, Дубно — дубенський, Лубни — лубенський, Рівне — рівенський. [...] Згідно з вимовою українські правописи визнають у таких словах спрощення звуків. Правопис Кагановича-Постишева переробив назву міста Рівне на Ровно, але у прикметниках від Ровно зберіг спрощення звука «н»: ровенський, а не ровненський. Після 50 років перекручення прийшло нарешті до відродження справжньої назви міста: Ровно стало Рівним. Але й тут не обійшлося без ляпсусу: мовознавці, виховані на традиціях академіка Бєлодєда, прийшли до «глибоко виваженого» рішення: не спрощувати вимову слова рівенський, а вживати неоковирну — з подвоєним «н» — форму рівНенський. Точнісінько як у приказці про затятого богомола, який розбив собі лоба від надмірного старання. Ляпсус із словом рівненський вимагає розумного перегляду».

А кому незвично чути харківці, це слово подає навіть радянський тлумачний словник: «ХА́РКІВЦІ (харківець, чол.; харківка, жін.). Те саме, що харків'яни». 

Ви неодмінно запитаєте, чому ж тоді не львівці, київці, одесці.

Слово львівці вочевидь не вживається через пʼять останніх букв (вівці). Тобто вибір слова тут пояснюється сторонніми асоціаціями. Щодо «київці» — ймовірно, цього слова немає через закон економії мовних зусиль — «кияни» коротше на один звук і, відповідно, на одну літеру (хоча місто ж не Кий, а Київ). А щодо одеситів, то суфікс -ит зайшов у це слово випадково (можливо, з французької мови). Це лише припущення. Могло бути й одесці, що цілком відповідало б морфологічним канонам української мови, як черкасці. 

Отже, де це можливо, віддаваймо перевагу суфіксу -ець, а не -ян- або -чан-.

Говорімо та пишімо по-українському! 🇺🇦

© Редакторка Ольга Васильєва

 Поговоримо про те, як писати В(в)ідродження, Б(б)ароко й Р(р)озстріляне В(в)ідродження.

Щоб краще орієнтуватися в подіях минулого, історики виділяють шість культурних епох: Античність, Середньовіччя, Відродження / Ренесанс, Просвітництво, Новий час і Новітній час.

▪️ Античність —  з IX–VIII ст. до н. е. до V ст. н. е.

▪️ Середньовіччя —  від V ст. до кінця XV ст. — початку  XVI ст.

▪️ Відродження / Ренесанс — кінець XIV —XVII ст.

▪️ Просвітництво — XVIII ст.

▪️ Новий час —  кінець ХV ст. — початок ХХ ст.

▪️ Новітній час — перше десятиліття XX ст. — початок XXI ст.

📍 Відповідно до правопису, назви епох пишемо з великої (якщо вони складаються з двох і більше слів, то з великої пишемо тільки перше слово):

▪️ епоха Античності;

▪️ епоха Середньовіччя;

▪️ епоха Відродження;

▪️ епоха Нового часу.

➡️ Усе інше, що ми знаємо з історії та культури, належить до стилів, напрямів, течій тощо:  візантійський, романський, готичний, маньєризм, бароко, українське бароко, рококо, ампір, класицизм, модерн, модерн український, конструктивізм, кубізм, футуризм, романтизм, символізм, сюрреалізм, реалізм, авангардизм, абстракціонізм, супрематизм, формалізм, експресіонізм, імпресіонізм, неовізантизм, академізм, дадаїзм, декадентство, кінетизм, ташизм, театр абсурду, натуралізм, лендарт, опарт, попарт. 

❕ Ці терміни треба писати з малої букви. Вони не є власною назвою. Як ми не пишемо «стритарт» з великої, так і «бароко» чи «готику» писатимемо з малої букви.

📍 Наголошу на добі бароко. На жаль, правопис укотре показав, що з прикладами укладачі геть недопрацювали. У правописі пише так: «епóха Барóко (але стиль барóко)». Але насправді немає «епохи Бароко», це лише стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі). Коли кажуть «епоха / доба бароко», то це не означає ту культурно-історичну епоху на кшталт епохи Відродження, а лише загальну назву часів, коли був поширений цей стиль. Ми так само можемо сказати на будь-який інший період: епоха попарту, епоха міленіалів, доба натуралізму. У цьому випадку такі слова — лише синоніми до слів «період» / «час», і ці назви — загальні, а не власні. 

😕 Дуже прикро, що правопис аж так заплутує всіх нас. Але це далеко не перший його провтик. Ви вже чули, що в новій редакції досі чимало вигаданих речень у прикладах, коли нібито зазначили автора, але автори не писали тих речень. А що казати про геть невдалий приклад зі словом «місис», яке тепер усі взялися писати з «и». Якщо укладачі хочуть, щоб ми писали «місис», то треба йти послідовно й у правилі «іменники гер, сер, сір мають форму, омонімічну з називним відмінком: гер, сер, сір» сіра називати сиром, бо тоді яка ж логіка? Чому місис, але сір? Це я веду до того, що «місіс» так і залишається «місіс» за традицією, а правопис варто вдосконалити.

📍 А тепер про Розстріляне відродження. 

Це назва літературно-мистецького періоду 1920-х — початку 1930-х років в Україні, а також назва його покоління. Це досить трагічне історичне явище, і на знак нашої скорботи та пошани цей період ми пишемо з великої букви (тільки перше слово) — Розстріляне відродження. За таким самим принципом пишемо Голокост і Голодомор.

➡️ Слово «відродження» в цій назві пишемо з малої букви, бо це загальна назва, що означає «розквіт», «піднесення», адже українські митці в умовах замовчування й заборони створили тексти, гідні світового поціновування. 

❕ Розстріляне відродження не має анінайменшого стосунку до епохи Відродження. Це різні періоди, різні умови, різні твори — усе різне.

➡️ Назву цієї доби не беремо в лапки, як і не беремо в лапки всі інші назви епох чи пам’ятних дат. У лапках писатимемо лише назву антології «Розстріляне відродження» Юрія Лавріненка.

Отже, Розстріляне відродження як історичну трагічну подію пишемо без лапок і тільки перше слово з великої букви:

▫️ У біографіях більшості пропонованих авторів згадано про їхню належність до Розстріляного відродження чи шістдесятників.

▫️ Українське Розстріляне відродження — так згодом назвали епоху цих діячів культури.

▫️ «Ти [Романтика]» – перший в Україні альбом-мюзикл про Розстріляне відродження.

.

.

© Редакторка Юлія Мороз

.

 Цікаві факти про українську мову

1. Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.

2. За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики, далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.

3.В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.

4. 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова "мед" і "страва". Це була перша згадка українських слів.

5. Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про‌ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва "руська мова".

6. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру "П".

7. Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера "Ф".

8. В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово "горизонт" має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.

9. Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.

10. Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово "вороги" – "вороженьки".

За різними даними, українська мова займає 25 або 32 місце за кількістю носіїв серед найпоширеніших мов у світі. Для 36-37,5 мільйонів осіб українська мова є рідною. Загалом у світі 41-45 мільйонів осіб володіють українською.

Нагадаємо, "Мова – ДНК нації" .