Підлітковий сленг

 Вайб, жиза, ізі, крінж: які слова варто знати, щоб зрозуміти сучасних підлітків

Бро, вайб, імба, жиза, ізі, го... Ці слова є незрозумілими та дивними для старшого покоління, проте сучасна молодь щоденно використовує їх під час спілкування як у соцмережах, так і в реальному житті. Для тих, хто хоче бути з молодим поколінням на одній хвилі, все ж варто вивчити унікальний підлітковий жаргон.TrueUА зібрав найпопулярніші сучасні "слівця", які допоможуть розібратися в молодіжному сленгу.Сучасний підлітковий сленг: що це таке і як ним користуватися. Сучасний український підлітковий сленг формується під впливом різних джерел. До них належать:англійська мова — багато підліткових сленгових слів прийшли з англійської мови, часто в деформованому вигляді;інтернет-меми — це короткий, часто жартівливий, ілюстрований текст або відео, який швидко поширюється в соціальних мережах;українська попкультура — популярні українські пісні, фільми та серіали також можуть стати джерелом нових сленгових слів.Підлітковий жаргон: словник для батьків і не тільки Агонь — чудово, класно.Азаза — сміх, смішно.Бро — брат, найчастіше — у значенні "друг".Бумер — старше покоління.Вайб — емоційний стан, що виникає під час спілкування.Вписатися — прийти в гості.Го — давай, ходімо.Двіж — активність, рух, тусовка.Жиза — життєво. Це слово зазвичай вживають після повчальних історій. Воно означає "таке життя", "так буває".Зашквар — негідний вчинок, який псує репутацію.Злити катку — програти.Ізі — легко.Кріповий — страшний, той, що лякає.Краш — об’єкт закоханості.Лол — смішно.Лагати — повільно працювати.Мерч — продукція, частіше одяг із символікою певної особи, гри, фільму, серіалу.Ноуп — ні.Нуб — новачок, недосвідчений.Няшний — милий, привабливий.Олд — дещо застарілий.Орати — голосно сміятися.Пруф — доказ.Пофіксити — виправити.Рофл — жарт.Спойлер — передчасне розкриття інтриги книги або фільму, яке псує задоволення від перегляду.Скуф — чоловіки старше 30 років, які мають не надто охайний вигляд.Сігма — ті, хто ігнорують соціальні норми та ієрархічні структури.Сорян — перепрошую.Тян — гарна дівчина.Треш — щось таке, що виходить за рамки пристойного.Фідбек — відгук, критичний коментар до чогось. Флуд — марнослів'я, повідомлення, яке займає великі обсяги і не несе якоїсь нової інформації.Флексити — хвалитися.Хайп — бурхливе обговорення, ажіотаж.Хейтери — емоційні критики.Хз — не знаю.Чітер — гравець, що порушує правила.
Чилити — розслаблятися, відпочивати.Чіназес — щось позитивне і круте.Шерити — поширювати інформацію в різних соцмережах.Шеймити — соромити.Шмот — одяг, предмети гардероба.Юзати — користуватися.Переважна більшість цих слів запозичені з англійської мови, але іноді їхнє значення змінюється залежно від місцевого контексту.Варто пам'ятати, що єдиного чіткого поняття сленгу наразі не існує. Мовознавці називають молодіжний жаргон соціолектом — тобто мовленнєвою особливістю, характерною для певної групи — людей у віці 12-22 років.Сленг — це неформальна лексика, яка використовується в певній соціальній групі. Він постійно змінюється та оновлюється, оскільки підлітки постійно знаходять нові слова і вирази, які відображають їхній світогляд і культуру.

30 змін до правопису

❗️ДИРЕКТИВНА НОРМА (та, що без варіантів):

1️⃣ Латинський корінь -ject- передаємо з є: проєкт, проєкція, проєктор (як траєкторія) (§ 126). 

2️⃣ Пишемо без «й» слова Ісая, Гоя, Соєр, Хаям; секвоя, фоє, єті й подібні (§ 126).

3️⃣ Разом пишемо слова з першим іншомовним компонентом бліц-, екстра-, максі-, міді-, міні-, преміум-, топ-, флеш-; віце-, екс-; арт-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, економ-, поп-, прес-, смарт- та ін.: бліцновини, мінісукня, преміумклас, флешпам'ять, віцепрезидент, ексміністр, артгалерея, бодибалет, бодіарт, вебсторінка, економклас, етногурт, попмузика, прессекретар, масмедіа, токшоу, смартгодинник, дрескод, топменеджер (але «топ» не поєднується з числівниками) (§ 35).

4️⃣ Числівник пів з іменниками пишемо окремо: пів року, пів яблука, пів Європи, але півзахисник, півмісяць, півострів (§ 36). 

5️⃣ За допомогою суфіксів -к-(а), -иц-(я), -ин-(я), -ес-(а) та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі: директорка, верстальниця, філологиня, патронеса тощо (§ 32).

6️⃣ Священник пишемо з подвоєнням, як письменник (§ 29).

7️⃣ Пишемо двотижневий, тривідсотковий, чотириярусний, але двохсотий, трьохтисячний, чотирьохмільйонний, чотирьохмільярдний (§ 35).

8️⃣ Дробові числівники: дві третіх, три четвертих (замість дві треті, три четверті) (§ 107).

9️⃣ Російські прізвища, що в мові оригіналу закінчуються на -ой, пишемо з -ий: Донський, Трубецький, Крутий. Але Лев Толстой (§ 144).

1️⃣0️⃣ До мʼякої групи іменників належать імена Ігор, Лазар (Ігоря, Ігорю, Ігорьович; Лазаря, Лазарю, Лазарьович), а також слово хабар (хабаря, а не хабара) (§ 66).

1️⃣1️⃣ У звертаннях форму кличного відмінка набувають обидва слова: па‌не лейтена‌нте, бра‌те Пе‌тре, лі‌карю І‌горю, побрати‌ме Іва‌не (§ 87).

1️⃣2️⃣ Сер, сір, гер у кличному відмінку мають таку саму форму, що й у називному (§ 87).

1️⃣3️⃣ Назви віртуальних (соціальних та ін.) мереж у родовому відмінку мають закінчення -у: інстаграму, телеграму, фейсбуку, ютубу (§ 82).

1️⃣4️⃣ Звук [h] передаємо буквою г: госпіс, гостел, Гарвард, Гельсінкі, окрім деяких європейських слів (хо‌бі, хоке‌й, хол, хо‌лдинг) та всіх слів східного походження (брахма‌н, джиха‌д, моджахе‌д, харакі‌рі) (§ 122). 

1️⃣5️⃣ Англійське буквосполучення ck відтворюємо українською буквою к без подвоєння: Ді‌кенс, Те‌керей, Бе‌кі, Бу‌кінгем (§ 128).

1️⃣6️⃣ Німецьке буквосполучення ei передаємо як ай (яй): Віттгенштайн, Фляйшер; буквосполучення eu – як ой: фройляйн, Нойбауер. У давніших запозиченнях німецьке буквосполучення еі передаємо в транслітерованому вигляді через ей: крейцер, гросмейстер, Гейне, Лейпциг (§ 136).

1️⃣7️⃣ Сватове, Синельникове відмінюються, як Рівне (Сватового, Синельникового, Рівного), а Косово, Мукачево — як Дубно (Косова, Мукачева, Дубна) (§ 152).

1️⃣8️⃣ У назвах свят та історичних подій з великої пишемо тільки першу літеру (День пам’яті та примирення), а в назвах державних українських свят — усі слова (День Незалежності України) (§ 52).

1️⃣9️⃣ З великої букви пишемо займенники Ви, Ваш як форму ввічливості у звертанні до однієї конкретної особи в листах, офіційних документах тощо: Повідомляємо Вам…, Вітаємо Вас…, у відповідь на Ваш запит… (§ 60).

2️⃣0️⃣ Ставимо відступи обабіч скісної риски: синтетизм / аналітизм (окрім та/або, і/або, с/г, р/р, км/год і под.) (§ 165).

❗️ВАРІАТИВНА НОРМА (можна і так, і так):

1️⃣ Ґ, ґ на місці G, g у запозичених власних назвах: Ґете і Гете; Ґуллівер і Гуллівер (§ 122). Але пошукова система «Гугл», а не «Ґуґл». Якщо без родового слова — з малої і без лапок: гугл (§ 54).

2️⃣ Буквосполучення th у словах грецького походження можна передавати літерами т і ф: етер і ефір, катедра і кафедра, міт і міф, Атени і Афіни (§ 123).

3️⃣ У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов,

буквосполучення au можна передавати як ав і ау: авдиторія і аудиторія, фавна і фауна, павза і пауза, лавреат і лауреат (§ 131).

4️⃣ На початку деяких слів можна писати и: ирій, ирод, икати, ич (индика немає) (§ 2). 

5️⃣ У назвах церковних звань, титулів та чинів уживаємо префікси архи- та архі-: архимандрит і архімандрит, архиєрей і архієрей, архистратиг і архістратиг та ін. (§ 31).

6️⃣ У родовому відмінку іменників lll відміни можемо писати закінчення -и та -і: кро‌ви й крові, любо‌ви й любові, о‌сени й осені, со‌ли й солі, Ру‌си‌ й Русі, Білору‌си й Білорусі; гі‌дности й гідності, незале‌жности й незалежності, ра‌дости й радості, сме‌рти й смерті, че‌сти й честі (§ 95).

7️⃣ Назви міст у родовому відмінку можуть мати закінчення -у (-ю) та -а (-я): Амстердаму і Амстердама, Лондону і Лондона, Парижу і Парижа, Чорнобилю і Чорнобиля (окрім назв міст із суфіксами -ськ-, -цьк-, -ець-, -ів- (-їв-), -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-, елементами -бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав-)) (§ 82). Тобто можна Херсону, але не Києву, Тернополю, Луганську.

8️⃣ Чоловічі прізвища, що закінчуються на -ин, -ін, -їн, у давальному відмінку мають закінчення -у та -ові: Яковишину та Яковишинові, Палладіну та Палладінові, Ільїну та Ільїнові (§ 83).

9️⃣ Прізвища прикметникового походження, що закінчуються на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн), у кличному відмінку можуть мати закінчення -е: Що‌голеве і Щоголів, Глі‌бове і Глібов, Гуля‌єве і Гуляєв, Степани‌шине і Степанишин (§ 87).

1️⃣0️⃣ У звертаннях, що складаються із загальної назви та чоловічого прізвища, у форму кличного відмінка прізвище можна ставити, а можна й не ставити: дру‌же Макси‌менку і друже Максименко, коле‌го Євгенищуку‌ і колего Євгенищук, па‌не Кова‌лю і пане Коваль (§ 87). Але у звертаннях до жінок форму кличного відмінка завжди мають і загальна назва, і прізвище: добродійко Вариводо, пані Гаркуше, поетко Забашто (§ 74).

Збережіть і поширте. Говорімо та пишімо правильно!

© Редакторка Ольга Васильєва

#правопис2019

Як звернутися до тітки

 Заувага перша: слово «тьотя» — не росіянізм. Воно є у словнику Грінченка (як і «дядя»). А ті, хто каже, що в нас є лише «тітка» і «тітонька», обкрадають мову, адже «тётка» і «тётушка» є і в російській мові.

Заувага друга: усі орфографічні словники подають у кличному відмінку «тьоте», а не «тьотю».

Заувага третя: закінчення «е», а не «ю» вживаємо і в кличному відмінку імен Настя, Христя, Устя: Насте, Христе, Усте (і Катре, Мотре). Такі форми імен ми відмінюємо за аналогією до іменників третьої відміни («радосте», «милосте»). Це зафіксовано у словниках Григорія Голоскевича, Лариси Скрипник і Ніни Дзятківської, Миколи Погрібного та інших, а також у класиків: «Дурна ти, Насте, як я бачу: і посміяться не даси...» (Т. Шевченко).

Отже, ✅ тьоте Катре, тьоте Насте, тьоте Рає, тьоте Людо, тьоте Галю. 

© Редакторка Ольга Васильєва

Новотвори чи "так має бути"?

 ❗️Важливий допис, бо треба ламати систему і повертати нашій мові природні слова.

Ви, напевно, чули, що від дієслів доконаного виду «розповісти», «відповісти», «доповісти» не можна утворювати форм третьої особи множини та наказовий спосіб. Тобто буцімто треба казати «дадуть відповідь», а не «відповідять»; «дай / дайте / даймо відповідь», а не «відповіж / відповіжте / відповіжмо».

Насправді це суперечить мовній логіці. У праці Олекси Синявського «Норми української літературної мови» (1931) читаємо: «Від дієслів їсти, -вісти наказовий спосіб їж, розповіж, їжмо, розповіжте тощо».

❗️Ці форми рідковживані, а не помилкові. Розгляньмо приклади в письменників:

▪️Юліан Опільський, «Вовкулака» (1922): «Відповіж мені отверто, Єлено, чи зможеш коли глянути на мене ласкавішим оком?»

▪️Микола Бажан, «Данило Галицький» (1942): «О боже німців! Відповіж, Що для тевтона діять гоже? Вбивай і ріж! Нам допоможе Німецький бог, німецький ніж».

▪️Іван Огієнко, «Новий Заповіт» (1962): «Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!»

▪️Роман Іваничук, «Орда» (1992): «Візьми перо й розкрий злочини і чесноти достойні, розповіж про народження й загибель царств, постав на очі подвиги героїв, що жили в славі, витлумач священне вчення трисвятого Бога».

❗️Логічно, що в третій особі множини теж можна утворювати дієслова за аналогією до слова «їдять»: «відповідять», «розповідять», «доповідять».

▪️Тимофій Бордуляк, «Діти» (1895): «Я не хочу на теє відповідати, нехай відповідять ті ось могили, що по них вітер бушує...»

▪️Юрій Шевельов, «Я, мені, мене... (і довкруги)» (1987): «Чи це була доля старої середньої службової кляси взагалі, чи так склалося в моєму роді — на це хай відповідять історики й соціологи. Якщо вони спроможні».

▪️Іван Франко, «Перехресні стежки» (1900): «Адже я певний, що вони, вийшовши від мене, просто підуть до свого Шльомка і розповідять йому, що я радив їм купити панські добра».

▪️Михайло Грушевський, «Історія української літератури», т. 3 (1923): «А твої мужі і брат твій Мстислав розповідять тобі все: як нам Бог поміг, і як вся Руська земля стала за нас і Чорні Клобуки».

Отже, буду запровадницею (чи радше відроджувачкою) цих словоформ, заповнюючи прогалини у словотвірній парадигмі. ✅ «Відповіж», «відповіжте», «відповіжмо», «відповідять» — як «їж», «їжте», «їжмо», «їдять».

Поширте допис. Хай якнайбільше людей перестане боятися цих слів.

© Редакторка Ольга Васильєва

Як правильно?

 Не аби який», «не абиякий», «неабиякий»: як правильно писати

Орися Шиян фото
Орися Шиян
Освіта —
12:44, 14 жовтня 2025
10374
0
«Не аби який», «не абиякий», «неабиякий»: як правильно писатифото Frееріk
Слово означає великий, видатний, не такий, як усі
Коли ми хочемо підкреслити позитивні характеристики когось, вживаємо прикметник «не/аби/який». Проте його написання часто викликає труднощі.


Запамʼятайте: слово «неабиякий» пишеться разом. Так само як «неабищо», «неабияк».

У правописі зазначено: пишемо разом частку «не» з іменниками, прикметниками, займенниками та прислівниками, якщо вони разом означають єдине поняття.

Невміння, неволя, неврожай, недоля, неправда, несподіванка; небалакучий, невдалий, невеселий, невчений, недобрий, незбагненний, немалий, неписьменний, несміливий; неабихто, неабиякий; невдогад, невже, невпам’ятку, невтямки, негадано, недалеко, недарма, недурно.


Словник української мови пояснює значення слова «неабиякий»:

Великий, немалий, значний.
Видатний, який виділяється з-поміж інших.
Не такий, як усі, як у всіх, не такий, як завжди, незвичайний. Не який-небудь, не якийсь там.

Водночас коли є протиставлення, то допускається окреме написання частки «не».

Осьде пряничок чудовий, не абиякий – медовий (Леонід Глібов);

Коня сторгував у іванівського попа, ще й не абиякого, а за сто карбованців (Михайло Коцюбинський).

Ігорович, Ігоревич чи Ігорович?

 Як правильно - Ігоревич, Ігорович чи Ігорьович: новий правопис вас здивує

Ігоревич чи Ігорович
Ігорьович, Ігоревич чи Ігорович? Тільки одна форма є правильною .
Філологиня пояснила, як правильно утворити по батькові від імені Ігор - правильна відповідь не є очевидною.

Сучасний український правопис вносить зміни у творення по батькові від чоловічого імені Ігор. Спеціально для УНІАН доктор філологічних наук, професор кафедри української мови та славістики Тєлєжкіна Олеся Олександрівна розповіла, що ранішня стала форма  "Ігорович" з погляду граматики не зовсім коректна і пояснила, як правильно має звучати по батькові від імені Ігор у чоловічій та жіночій версії, а також про деякі інші виняткові випадки.

Ігоревич, Ігорович чи Ігорьович - як правильно за новим правописом
"Якщо говорити про утворення по батькові від чоловічого імені Ігор, то тут є певні зміни порівняно з тим, до чого ми звикли раніше. Тривалий час сталою формою для чоловіків було Ігорович. Але з погляду сучасних граматичних норм вважається не зовсім коректною. Річ у тім, що ім’я Ігор як іменник належить до другої відміни, і саме це впливає на правильне творення по батькові", - пояснила філологиня.

Олеся Олександрівна зазначила, що ім’я з погляду граматики є таким самим іменником, як і будь-яке інше слово. Тому всі словотвірні процеси відбуваються з ним за тими самими правилами, що й з іншими іменниками. Якщо слово належить до м’якої групи, то під час словотвору не втрачає своїх граматичних ознак.Мовознавиця розповіла, чому Ігорьович - правильний варіант. Це пояснюється тим, що ім’я Ігор у початковій формі має нульове, тобто граматично не виражене закінчення. Проте в інших відмінках з’являється м’якість: Ігоря, Ігорю. Саме це й свідчить, що слово належить до іменників м’якої групи. Загалом слова на кінцевий "р" часто викликають труднощі, тож у випадку з ім’ям Ігор варто просто запам’ятати: це м’яка група, а отже говоримо Ігорьович, радить Олеся Олександрівна.
"І тут дуже легко, щоби не плутатися з тим, що було раніше, згадати ім'я Василь. Це так само м'яка група і закінчується на м'який знак. Коли утворюємо по батькові від нього, додаємо суфікс "ович" - Васильович. От і у випадку з Ігорем, ми просто додаємо м'який знак перед суфіксом, щоб була та сама схема у нас графічна, що у Васильовича", - каже професорка.
Реклама
Як правильно написати по-батькові Ігорівна
"Жіноча форма "Ігорівна" залишається правильною й нині, як і було раніше", - пояснює філологиня. Тож якщо слова Ігоревич чи Ігорович новий правопис радить не вживати, щодо жіночої форми змін немає.
Експертка додала, що утворення по батькові має чітку словотвірну схему. Для чоловічих імен використовується один-єдиний суфікс - ович. Якщо ім’я закінчується на -о (Петро, Павло, Дмитро) або на приголосний (за винятком окремих випадків), суфікс просто додається: Дмитрович, Павлович, Олександрович. Те саме стосується імен на -й - Юрій, Анатолій, Олексій: додаємо -ович без змін основи й отримуємо Юрійович, Анатолійович, Олексійович.
Реклама
У випадку жіночих по батькові - це може бути суфікс -івна чи -іївна. Він приєднується без додаткових літер до чистої твірної основи імені. Наприклад, від Юрія буде Юріївна, від Євгенія - Євгеніївна, від Дмитра - Дмитрівна. 
Якщо ім’я в документах записане нестандартно або транслітероване, по батькові утворюють від наявного варіанту, дотримуючись українських традицій і правил, а не іноземних форм. Тобто, від усталеного в українській мові Дмитро - отримаємо Дмитрівна, а не від російського Дмитрій - Дмитріївна.
Чи змінив якісь інші по батькові новий правопис 2025
Реклама

Скільки ще триватиме війна. Рабин Дніпра приголомшив заявою
Міні-огірки "Кіото" – врожай 9 разів на рік на підвіконні!

Півонія Соланж (Solange)
За словами Олесі Олександрівни, потрібно бути особливо уважними, коли маємо фонетичні варіанти одного й того самого імені, які історично пов’язані між собою, але з часом закріпилися як окремі форми. Наприклад, Євген і Євгеній: попри спільний корінь, у сучасному вжитку та з юридичного погляду це різні імена. Тож правильно утворювати по батькові так: Євген - Євгенович, Євгеній - Євгенійович. Те саме правило діє і для інших парних варіантів імен.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

14 українських слів на букву "И": ви навіть не знали, що вони існують


Рима чи Риму?

 

Як правильно утворити форму родового відмінка від власної назви Рим – Рима чи Риму?

За нашим сучасним правописом, якщо назва міста являє собою іменник чоловічого роду, який закінчується на приголосний звук, то в родовому відмінку однини буде закінчення -а. Отже, коли йдеться про столицю Італії або столицю стародавньої Римської імперії, то в родовому відмінку однини вживаємо форму Рима. Але слово Рим означає ще й назву стародавньої Римської імперії. Якщо ми вживаємо іменник Рим у цьому значенні, то в родовому відмінку однини він матиме закінчення -у (Риму). Подібно до цього розрізняємо написання й інших назв: Туніс, Алжір, Люксембург. Усі вони означають і назву країни, і назву її столиці. Коли мова йде про державу, пишемо закінчення -у (Тунісу, Алжіру, Люксембургу), коли говоримо про місто – –а (Туніса, Алжіра, Люксембурга).

Категорія: Чак Є. Д. Складні питання граматики та орфографії

Не/аби/який. Як правильно?

 Не аби який», «не абиякий», «неабиякий»: як правильно писати

Орися Шиян фото
Орися Шиян
Освіта —
12:44, 14 жовтня 2025
10374
0
«Не аби який», «не абиякий», «неабиякий»: як правильно писатифото Frееріk
Слово означає великий, видатний, не такий, як усі
Коли ми хочемо підкреслити позитивні характеристики когось, вживаємо прикметник «не/аби/який». Проте його написання часто викликає труднощі.


Запамʼятайте: слово «неабиякий» пишеться разом. Так само як «неабищо», «неабияк».

У правописі зазначено: пишемо разом частку «не» з іменниками, прикметниками, займенниками та прислівниками, якщо вони разом означають єдине поняття.

Невміння, неволя, неврожай, недоля, неправда, несподіванка; небалакучий, невдалий, невеселий, невчений, недобрий, незбагненний, немалий, неписьменний, несміливий; неабихто, неабиякий; невдогад, невже, невпам’ятку, невтямки, негадано, недалеко, недарма, недурно.


Словник української мови пояснює значення слова «неабиякий»:

Великий, немалий, значний.
Видатний, який виділяється з-поміж інших.
Не такий, як усі, як у всіх, не такий, як завжди, незвичайний. Не який-небудь, не якийсь там.

Водночас коли є протиставлення, то допускається окреме написання частки «не».

Осьде пряничок чудовий, не абиякий – медовий (Леонід Глібов);

Коня сторгував у іванівського попа, ще й не абиякого, а за сто карбованців (Михайло Коцюбинський).

Кав'ярня чи каварня?

 «Кавʼярня» — це полонізм (kawiarnia). У словнику Голоскевича (1929) навіть подане як помилкове: «Кав’ярня; треба каварня». 

У «Російсько-українському словнику» Кримського і Єфремова (1924–1933 рр.) «кавʼярню» подано з приміткою «західне»: «кофейня — кава‌рня, (зап.) кав’я‌рня». Бариста за Кримським — кавáр і кавáрка: «Прислужник, -ница в кофейне — кава‌р (-ря‌), кава‌рка». У Голоскевича теж «кавáр».

І «каварню», і «каваря / каварку» треба повертати в активний слововжиток, попри химерну фантазію деяких людей. Олекса Негребецький каже: «Дехто пропонує жахливе і неприємне слово "каварня". Воно мені звучанням чомусь нагадує "корівник". Виходить, що як тільки ми привчили людей до "кав’ярні", починаємо знову міняти на нове. Треба вже спинитися, не можна весь час реформувати вже усталене».

Ось так і зʼявляються в мові відсебеньки та смаківщина. Нехай розкаже про корівник чехам, у яких теж kavárna. До речі, у словниках Грінченка (1909 р.) і Ніковського (1927 р.) корівник — це коровʼярня. То яке слово більше схоже на коровʼярню: каварня чи кавʼярня? 😉 Хоча у словниках є і «короварня».

Спроба повернути слово у вжиток — це не реформування, а шанс на життя для синоніма, морфологічно й етимологічно коректнішого. 

Кавʼяр — це харчовий продукт з ікри. Тому кавʼярня — це ікорня, а каву варять у каварні. 🤗

© Редакторка Ольга Васильєва

#слововжиток_васильєва

Чому українська мова найкраща

 Дослідження Джона МакВортера професора лінгвістики з Колумбійського університету, який вивчав складність мов. 

Він аналізував 200+ мов світу за параметрами: граматика, словотвір, фонетика, система відмінків. І виклав результати в статті, яка підірвала лінгвістичне комьюніті.

Цитата: "Українська мова це лінгвістичний парадокс. Вона має 7 відмінків, 3 роди, складну систему дієвідмін, але при цьому ЛОГІЧНІША за англійську.

Він пояснив: "У більшості складних мов є виключення з виключень. Латина, німецька, французька — там треба вчити напам'ять тисячі форм.

А українська побудована як конструктор Lego. 

Є правила — і вони ПРАЦЮЮТЬ.

Майже немає irregular verbs, як в англійській.

Ви розумієте систему і можете створити будь-яке слово".

Найбільше його вразило словотворення. 

Він наводив приклад: "читати" — прочитати, зачитатися, дочитати, перечитати, недочитати, вичитати, зачитати...". Одне слово породжує 15+ смислів через префікси. 

При цьому КОЖЕН носій української мови інтуїтивно розуміє різницю між "зачитатися" і "зачитати". Це генетична пам'ять мови, якій тисячі років".

І ще: "Англійська спрощувалася століттями, щоб стати lingua franca. Ми втратили відмінки, роди, складні форми простоти. А українська зберегла ВСЮ складність і при цьому залишилася логічною. Це означає одне: носії цієї мови мають неймовірну когнітивну гнучкість".

Він порівняв: Англійська: 100,000 слів у словнику. Українська: 256,000 слів (офіційно), але ПОТЕНЦІЙНО — необмежена кількість через словотворення. 

"Ви можете створити слово "недоперечитувач" - і кожен українець ЗРОЗУМІЄ його з першого разу, хоч ніколи не чув. Покажіть мені іншу мову, де це працює."

Після публікації статті до МакВортера написали сотні лінгвістів: "Чому ми не вивчали українську раніше?".

Зараз у 15 університетах США відкрили курси української мови. Не через політику. Через ЛІНГВІСТИЧНИЙ інтерес.

на фото: скульптура української мисткині Олени Козак

Про українські імена

 В українських іменах немає суфікса -ік, він є в російських. 

Тому правильно казати й писати Толик, Віталик, Славик, Владик, Вадик, Костик, Ростик, Едик, Даник. 

На Полтавщині столітня бабуся називала свого внука Толиком і Толькóм, але ніколи — Толіком. Так її навчили батьки, бо сто років тому українці не говорили російською. Натомість "толіки" та "віталіки" — це суржикізми й наслідок pycифiкaції.

Також нагадаю, що розмовні (не паспортні) форми в нас такі:

▪️не Ваня, а Ванько‌, Іванко або Івась;

▪️не Міша, а Мишко, Михайлик або Михась; 

▪️не Юра, а Юрко, Юрчик‌ або Юрась;

▪️не Діма, а Митько, Дмитрик або Дмитрусь;

▪️не Петя, а Петько, Петрик або Петрусь; 

▪️не Паша, а Павлик або Павлусь;

▪️не Андрєй чи Андрюша, а Андрійко або Андрусь;

▪️не Гордєй чи Гордюша, а Гордійко або Гордусь;

▪️не Костя чи Костік, а Костик, Кость або Костусь;

▪️не Саша, а Сашко, Санько, Олелько або Лесь, Лесик;

▪️не Альоша, а Олекса, Олешко або Лесь, Лесик;

▪️не Льоня, а Ленько або Лесь, Лесик;

▪️не Олєжа, а Олежко, Олько‌ або Лесь, Лесик;

▪️не Гріша, а Гришко, Гриць або Гринько‌;

▪️не Нікіта, а Микитка або Микитко;

▪️не Коля, а Миколка або Колько;

▪️не Сьома, а Семко, Сенько або Семенко;

▪️не Стьопа, а Стець, Степко або Степанко;

▪️не Женя, а Геник, Генусь, Генько або Євгенко;

▪️не Гєна, а Генко, Геник, Генусь або Геннадь;

▪️не Жора, а Горко або Гошко;

▪️не Гера, а Германко або Герко;

▪️не Рома, а Романко, Ромась або Ромко;

▪️не Дєня, а Дениско або Денько‌;

▪️не Тьома, а Артемко або Темко;

▪️не Тіма чи Тімоша, а Тимко;

▪️не Вася, а Василько, Васьо‌ або Васько;

▪️не Марік, а Марик або Марко;

▪️не Даня чи Данік, а Даник, Данько або Данилко;

▪️не Бодя, а Богдась, Богданик, Даник, Данько або Богданко;

▪️не Боря, а Борик, Борко або Бориско;

▪️не Слава чи Славік, а Славик або Славко;

▪️не Владя чи Владік, а Владик або Владко;

▪️не Толя чи Толік, а Толик або Только;

▪️не Віталя чи Віталік, а Вітик або Вітась;

▪️не Вітя, а Вітик або Вітько;

▪️не Федя, а Федусь або Федько‌;

▪️не Вова, а Володик або Володько;

▪️не Сєрьожа, а Сергійко;

▪️не Кірюша, а Кирилко;

▪️не Ігорьоша, а Ігорко;

▪️не Глєбушка, а Глібко;

▪️не Іллюша, а Ілько‌;

▪️не Льова, а Левко‌;

▪️не Сєва, а Севко.

Ви скажете, що деякі з українських розмовних форм АЖ на один склад довші, ніж російські (наприклад, Вова — Володько). Це не аргумент, бо є імена, які до двох складів узагалі не скорочуються, наприклад, Валерій чи Марина. І нічого, вимовляємо три склади. 😉

Зауважу, що українська мова тяжіє до відкритого складу (закінчення на голосний, а не приголосний звук). Звідси й максимально природними є чоловічі форми імен, що закінчуються на -ко. Уявіть собі, вони зафіксовані ще у графіті Софії Київської кінця Xl століття: Степко, Михалько, Марко. Тобто їм понад 1000 (!) років. 

Потім під час нашого тривалого перебування України у складі російської імперії / СРСР нам навʼязали жіночі закінчення для чоловічих імен. Наприклад, у Поліссі завжди розрізнялися Васьо — чоловік і Вася — жінка, а зараз чуємо всюди "Вася" і для жінок, і для чоловіків. Те саме із "Саша" / "Шура" та "Женя", хоча це жіночі форми (теж зросійщені, бо в Україні Олександра — це Саня, Санда або Леся, а Женя — Ївга, Геня або Євгенка).

В Україні поширені й такі московські форми жіночих імен: Наташа, Маша, Даша, Ксюша, Анюта й інші, які потребують заміни:

▪️ Наташа — Ната, Наталка, Наталя;

▪️ Маша — Маруся, Марічка, Марійка; 

▪️ Даша — Дара, Даруся, Дарця; 

▪️ Глаша — Глафа, Глафця;

▪️ Катюша — Катруся, Катря, Катеринка;

▪️ Іріша — Іруся, Іринка; Орися, Оринка.

▪️Ксюша — Ксеня. 

Оксанками вони називатися не люблять, хоча Оксана має те саме значення і грецьке походження, що й Ксенія, як Остап / Євстафій. Зате Оксанами не називають у росії, і це імʼя визнане там суто українським, як і Остап. 😉 

До речі, закінчення -ій редукувалося не тільки в імені Євстафій: Афанасій — Панас, Григорій — Григір, Прокопій — Прокіп, Лаврентій — Лаврін, Панкратій — Панкрат, Ігнатій — Гнат, Євгеній — Євген, Арсеній — Арсен, Антоній — Антін, Василій — Василь, Геннадій — Геннадь, Анатолій — Анатоль, Віталій — Виталь. Закінчення -ій у цих іменах — російська адаптація грецьких імен. Але це не стосується імен, де -ій наголошене: Андрій, Сергій, Тимофій, Олексій, Овсій, Гордій та інші.

▪️Анюта — Ганнуся, Ганя, Ганця. 

Ганна — ім'я єврейського походження (в оригіналі Ḥannāh). У грецьку мову воно зайшло з івриту і стало Анна. Чоловічий варіант єврейського імені — Ханан. Тож українське звучання Ганна найближче до оригіналу, навіщо його уникати й соромитися?

Також Альона — це Олена, а Крістіна — це Христина (Христя).  

Закінчення -ця у скорочених формах жіночих імен — Ганця, Янця, Дарця, Вірця, Юльця, Ольця, Гальця, Любця тощо — теж суто українське. Змусьте мocковита його вимовити. 😁

Думаю, ви помітили, що скорочені форми Лесь, Лесик застосовують аж до п'яти чоловічих імен: Олександр, Олексій, Олег, Леонід та Олесь. Так само й форму Леся застосовують до п'яти жіночих імен: Олександра, Олена, Ольга, Лариса, Олеся. Самостійними іменами Олесь та Олеся стали не дуже давно. А Генко, Геник може бути і Євгеном, і Геннадієм; Данько, Даник — і Данилом, і Богданом; Володик, Володасик — і Володимиром, і Всеволодом; Вітик — і Віталієм, і Віктором. Ось така народна тенденція до спрощення.

Називаймося правильно, плекаймо своє! 🇺🇦

Редакторка Ольга Васильєва

***

Семантичне калькування

 Семантичне калькування — це поява у слова невластивого значення, запозиченого в іншій мові.

Наведені нижче семантичні кальки трапляються в моїй редакторській практиці найчастіше.

▪️ЗІШТОВХНУТИСЯ замість ЗІТКНУТИСЯ (рос. столкнуться).

❌ Вони зіштовхнулися з проблемою.

✅ Вони зіткнулися з проблемою.

▪️РАХУВАТИ замість ВВАЖАТИ (рос. считать).

❌ Я рахую, що проблема серйозна.

✅ Я вважаю, що проблема серйозна.

▪️ВИМАГАТИ замість ПОТРЕБУВАТИ (рос. требовать).

❌ Проблема вимагає негайного розвʼязання.

✅ Проблема потребує негайного розвʼязання.

▪️РОЗДРАТОВАНИЙ замість ПОДРАЗНЕНИЙ (рос. раздраженный).

❌ Роздратована шкіра може бути наслідком невідповідного догляду.

✅ Подразнена шкіра може бути наслідком невідповідного догляду.

▪️КОРОК замість ЗАТОР (рос. пробка).

❌ Запізнився на роботу через корок. (Пиячив чи що?)

✅ Запізнився на роботу через затор.

▪️ДЯКУЮЧИ замість ЗАВДЯКИ (рос. благодаря).

❌ Дякуючи прохолодній погоді, цього літа українці рідше вмикають кондиціонери.

✅ Завдяки прохолодній погоді цього літа українці рідше вмикають кондиціонери.

▪️БІЛЯ з числівником замість БЛИЗЬКО у значенні приблизно (рос. около).

❌ Це сталося біля двадцятої години.

✅ Це сталося близько двадцятої години.

▪️ЯКЩО Б замість ЯКБИ (рос. если бы).

❌ Якщо б кізка не стрибала, то і ніжки б не зламала.

✅ Якби кізка не стрибала, то і ніжки б не зламала.

Говорімо та пишімо правильно!

© Редакторка Ольга Васильєва

#слововжиток

Назви соцмереж

 Як писати назви соцмереж (правопис редакції 2019 р.) 🤔

🔸імейл (разом, через «і» відповідно до вимови; у Р.в. залежить від значення: імейла (поштова електронна скринька) — імейлу (система електронної пошти)),

🔸твіттер (зберігаємо подвоєння, бо походить від власної назви),

🔸інстаграм (g — г у більшості слів),

🔸телеграм (аналогічно),

🔸гугл (так само, хоч і дуже хочеться там ґ),

🔸вайбер (наче нічого складного),

🔸фейсбук (наголос на У; у місцевому можливі паралельні закінчення: у фейсбуку — у фейсбуці),

🔸ютуб (одна ю, друга у, без м'якого знака чи апострофа),

Якщо вживаємо разом з родовим словом, тоді пишемо з великої літери та в лапках:

🔸пошукова система «Гугл»,

🔸мережа «Фейсбук»,

🔸система обміну повідомленнями «Телеграм».

Якщо вживаємо як назву юридичної особи, тоді пишемо з великої літери, але без лапок:

🔸 Виступив генеральний директор Фейсбуку.

У родовому відмінку однини (кого? чого?) назви соціальних мереж пишемо із закінченням -У, як і більшість абстрактних іменників:

🔸ютубу, телеграму, інстаграму, фейсбуку (тут подвійний наголос: фЕйсбуку або фейсбУку).

❗Ще раз зазначу, що всі ці 🔸 слова згадуються в тексті правопису, тому таке написання є офіційним.

Досі не внормованим в українській мові залишається TikTok. Але можемо спробувати за аналогією:

🔹застосунок «Тікток»,

🔹у тиктоку.

А чому И? Бо 'правило дев'ятки' в іншомовних загальних назвах вимагає писати И після Т перед наступним приголосним 🤷🏻‍♀️. І тоді видається логічним так само узгодити написання «Тикток» (щодо власних назв 'правило дев'ятки' не таке строге).

Аналогічно можемо писати: 

🔹мережа «Інтернет»,

🔹шукати в інтернеті.

Соцмережі — невід'ємна частина нашого життя. Як добре, що український правопис зрештою внормовує їхнє написання (так, можливо, ще не ідеально, але початок закладено).

У коментарях залишаю посилання на електронну версію правопису, якій можна довіряти (та, яка на сайті МОН, є неповною) 👌

#прикладний_правопис

Проти

ПРОТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ Тлумачення Словозміна Транскрипція Римування Синонімія Переклад Частота Етимологія Фразеологія Морфеміка Анаграми Слововживання ЗМІСТ Анти Щодо, стосовно, до, проти і по відношенню Як порівняти, порівнюючи з, проти і в порівнянні, при порівнянні, порівняно з Не заперечувати і бути не проти Ліки проти і ліки від Хвороба, від багатьох хвороб, проти багатьох хвороб, ліки проти багатьох хвороб, ліки від багатьох хвороб, імунітет проти хвороб, імунітет до хвороб Стійкий до, стійкий проти, стійкість Порівняння, порівнюючи, порівняно, проти Анти... – проти... Порівняння, у порівнянні, порівняно, як порівняти, проти Від — проти, на — проти Порівняно з Направлений на ... Ліки від ревматизму Прививати віспу Від облисіння та перхоті рекомендують мазь Геноцид проти народу анти Правильніше: проти Мова – не калька: словник української мови Щодо, стосовно, до, проти і по відношенню Замініть нехарактерну для української мови конструкцію по відношенню до (чогось) на стилістично кращий варіант: щодо, стосовно, до, проти. НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО Що робити, коли по відношенню до вас складають адміністративний протокол? Що робити, коли щодо вас складають адміністративний протокол? Санкції УЄФА по відношенню до “Дніпра” не обмежаться виключенням з єврокубків. Санкції УЄФА проти “Дніпра” не обмежаться виключенням з єврокубків. OnlineCorrector. Стилістичні помилки та помилки у слововживанні. Як порівняти, порівнюючи з, проти і в порівнянні, при порівнянні, порівняно з Замініть нехарактерні для української мови конструкції в порівнянні, при порівнянні, порівняно з (кимсь, чимсь) на стилістично кращий варіант: як порівняти з (кимсь, чимсь), порівнюючи з (кимсь, чимсь), з порівняння (когось, чогось і когось, чогось) виходить; проти (чогось). НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО Прибуток банку у 2015 році, за попередніми даними, склав 441 млн грн, що майже втричі більше в порівнянні з 2014 роком (155 млн грн). Прибуток банку у 2015 році, за попередніми даними, склав 441 млн грн, що майже втричі більше проти 2014 року (155 млн грн). При порівнянні зарплати з урахуванням підвищення і з/п до підвищення враховують надбавки за високі досягнення у праці та постійну премію. Порівнюючи зарплати з урахуванням підвищення і з/п до підвищення враховують надбавки за високі досягнення у праці та постійну премію. Показник захворюваності на грип серед населення України порівняно з минулим тижнем знизився на 16%. Показник захворюваності на грип серед населення України, як порівняти з минулим тижнем, знизився на 16%. OnlineCorrector. Стилістичні помилки та помилки у слововживанні. Не заперечувати і бути не проти Для урізноманітнення мовлення замініть конструкцію бути не проти на варіант: не заперечувати (, щоб). ТИПОВЕ ВДАЛІШЕ Він не проти прийти до нас у гості. Він не заперечує, щоб прийти до нас у гості. АЛЕ: Гладь кота не проти, а за шерстю. OnlineCorrector. Стилістичні помилки та помилки у слововживанні. Ліки проти і ліки від Замініть конструкцію ліки, препарат, засіб від (якоїсь хвороби) на стилістично кращий варіант: ліки проти (якоїсь хвороби). НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО В Україні вперше зареєстрували новітні ліки від туберкульозу. В Україні вперше зареєстрували новітні ліки проти туберкульозу. OnlineCorrector. Стилістичні помилки та помилки у слововживанні. хвороба, від багатьох хвороб, проти багатьох хвороб, ліки проти багатьох хвороб, ліки від багатьох хвороб, імунітет проти хвороб, імунітет до хвороб 1. Імунітет до хвороб чи проти хвороб? Кажемо сорт стійкий проти морозів і сорт стійкий до морозів. Таке саме керування властиве іменникові стійкість: стійкість проти морозів і стійкість до морозів. Його синонім – слово іншомовного походження імунітет. «Перші праці вченого присвячені імунітету рослин, стійкості їх проти грибкових захворювань» ( з журналу). «У їжаків є імунітет до зміїної отрути» ( з газети). У сучасній мовній практиці помітна перевага надається керуванню з прийменником проти, особливо при іменникові імунітет. 2. Який прийменник – від чи проти – треба ставити в реченні «Це ліки від багатьох хвороб»? Коли йдеться про медичні препарати, слід уживати прийменник проти: «Ліки проти застуди». Цим прийменником послуговуються також для зіставлення, порівняння. «І стіл був багатший проти звичайного» (Леонід Смілянський); (« – Дак ти спершу оженись! – Одна проти мене дуже висока, а проти другої я дуже довгий» (Борис Грінченко). А ще його використовують у висловах на означення часу відповідно до російських на пятницу, под Новый год тощо. «Пізно світилося проти п'ятниці світло, як у великодню ніч» (Михайло Коцюбинський); «І сталося таке якраз проти Нового року» ( з живих уст). Уроки державної мови (з газети «Хрещатик») стійкий до, стійкий проти, стійкість Стійкий. Чуємо часто: стійкий до морозів, стійкий до корозії тощо. Але вистояти можна проти чого, а не до чого. Тому маємо казати: стійкий проти морозів, проти корозії. Так само треба вживати й іменник стійкість. Уроки державної мови (з газети «Хрещатик») порівняння, порівнюючи, порівняно, проти 1. Порівняння – порівняно – проти Іменником порівняння українці користуються досить широко. «Чудним видалось йому самому порівняння тонконогої в коротенькій спідничці дівчинки з перепеленям на стерні» (Андрій Головко). Без порівняння – незрівнянно. «Щасливий буду, коли напишете мені про свої роботи, які мене без порівняння більш цікавлять, ніж власні» (Михайло Коцюбинський). Над усяке порівняння – незрівнянно більше, краще. У цих реченнях, висловах порівняння звучить цілком природно. Чого не можна сказати про фрази, в яких воно вжите з прийменниками в і при як відповідник російських по сравнению, сравнительно. Ось одна з них: «При порівнянні середніх місячних температур виходить, що найтеплішим місяцем у північній півкулі є липень». Тут правильно було б: як порівняти середні місячні температури (порівнюючи середні місячні температури), з порівняння... виходить. Прислівник порівняно слушний там, де йдеться про порівняння з ким-, чим-небудь. «Порівняно з іншими Бронников мав добрий заробіток – професія машиніста по південних економіях вважалася досить дефіцитною» (Олесь Гончар). З таким самим значенням інколи виступає й прийменник проти: «І стіл був багатший проти звичайного» (Леонід Смілянський), «Проти того ж періоду минулого року...» (з газети). 2. Порівнюючи – порівняно Порівнюючи. Природно звучить як дієприслівник (якщо воно відповідає російському сравнивая): «Порівнюючи показники нинішнього і минулого років, бачимо рух уперед». Однак як прислівник (аналогічний російському сравнительно) в сучасній мовній практиці вживається порівняно. Уроки державної мови (з газети «Хрещатик») анти... – проти... Анти..., префікс. Означає протилежність, протидію, заміну, надає лексемам книжного відтінку, а деяким суспільно-політичним словам – відтінку несхвалення, зневажливості: антиалкогольний, антибіотики, антиісторичний, антиморальний, антинауковий, антисеміт, антисанітарний, антитеза, антихрист, антихудожній тощо. З власними назвами пишеться через дефіс: анти-Європа. У складі найменувань подається з великої літери: Анти-Дюринг. Проти..., префікс. Уживається переважно для означення засобу боротьби з якимись захворюваннями, захисту від небезпеки, загрози: протигангренозний, протигрибковий, протитуберкульозний, протицинговий, протихолерний, протичумний, протишоковий, протиотрута, протиприродний, протираковий, протиторпедний, протиударний, протихімічний, протитанковий, протитуманний і т. ін. Іноді (найчастіше в суспільно-політичній літературі) ці префікси вживають паралельно: антибактеріальний – протибактеріальний, антигромадський – протигромадський, антидержавний – протидержавний, антиерозійний – протиерозійний, антинародний – протинародний, антитіла – протитіла, антиурядовий – протиурядовий. Уроки державної мови (з газети «Хрещатик») Порівняння, у порівнянні, порівняно, як порівняти, проти Сучасна українська літературна й ділова мова знає іменник порівняння й широко ним користується: «З насолодою підшукував він найобразливіші порівняння, щоб роздмухати своє обурення» (З. Тулуб); «У порівнянні підсумків цьогорічного сезону з минулим — нема ніякої тенденційності» (з газети). В обох цих фразах слово порівняння звучить цілком природно, по-українському. А візьмімо інші фрази, де цей іменник стоїть із прийменниками в і при як відповідник російських висловів по сравнению, сравнительно: «При порівнянні середніх місячних температур виходить, що найтеплішим місяцем у північній півкулі є липень», — і ми вже відчуваємо якусь штучність у вислові, бо тут правильно було б сказати за нашою мовною традицією: як порівняти середні місячні температури (порівнюючи середні місячні температури), з порівняння… виходить. Так само й у фразах «У порівнянні з феодалізмом, капіталізм був кроком уперед», «На підприємствах металургійної промисловості України за перше півріччя цього року значно зросла кількість винахідників і раціоналізаторів порівняно з тим же періодом минулого року» краще було б написати: «як порівняти з феодалізмом», «як порівняти з тим же періодом минулого року». Як відповідник до російського вислову по сравнению є ще в українській мові прийменник проти, який буває дуже до речі, коли йдеться про порівняння когось або чогось із кимось або чимось: «Проти нас трьох нема в світі дужчого» (Б. Грінченко); «І стіл був багатший проти звичайного» (Л. Смілянський). Отож можна було в наведених фразах написати: «проти феодалізму капіталізм був...», «проти того ж періоду минулого року...». Похідний від дієслова порівняти прислівник порівняно буде слушний там, де мовиться, що певна дія або якість виявляється достатньою мірою: «Ніч була тиха і порівняно тепла, повівав вологий вітер» (Я. Гримайло), — хоч і тут можна було замінити прислівником відносно: ніч була тиха й відносно тепла (не дуже тепла, не дуже жарка). «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича Від — проти, на — проти «Це ліки від усяких хвороб», — читаємо в одному сучасному оповіданні для дітей. Так сказати по-українському не можна; коли йдеться про ліки, треба ставити прийменник проти: «Ліки проти ревматизму» (Українсько-російський словник АН УРСР). Прийменником проти користуються також для порівняння: «І стіл був багатий проти звичайного» (Л. Смілянський), — а також у висловах на означення часу відповідно до російських на пятницу, под Новый год: «Пізно світилося проти п'ятниці світло, як у великодню ніч» (М. Коцюбинський); «Та це сталося проти Нового року» (з живих уст); «Він не питав більше — куди й чого я піду проти ночі» (С. Скляренко). «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича порівняно з Правильніше: як порівняти з..., проти Словник-антисуржик. направлений на ... Правильніше: спрямований на (проти) ... Прийнятий закон спрямований на розвиток демократії. Словник-антисуржик. Ліки від ревматизму Правильніше: Ліки проти ревматизму Довідник з українського слововживання. М. Волощак Прививати віспу Правильніше: Робити щеплення проти віспи Довідник з українського слововживання. М. Волощак Від облисіння та перхоті рекомендують мазь Правильніше: Проти облисіння та лупи рекомендують мазь Довідник з українського слововживання. М. Волощак Геноцид проти народу Правильніше: Геноцид народу Довідник з українського слововживання. М. Волощак

Зміни вправописі (продовження)

3️⃣ У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au можна передавати як ав і ау: авдиторія і аудиторія, фавна і фауна, павза і пауза, лавреат і лауреат (§ 131). 4️⃣ На початку деяких слів можна писати и: ирій, ирод, икати, ич (индика немає) (§ 2). 5️⃣ У назвах церковних звань, титулів та чинів уживаємо префікси архи- та архі-: архимандрит і архімандрит, архиєрей і архієрей, архистратиг і архістратиг та ін. (§ 31). 6️⃣ У родовому відмінку іменників lll відміни можемо писати закінчення -и та -і: кро‌ви й крові, любо‌ви й любові, о‌сени й осені, со‌ли й солі, Ру‌си‌ й Русі, Білору‌си й Білорусі; гі‌дности й гідності, незале‌жности й незалежності, ра‌дости й радості, сме‌рти й смерті, че‌сти й честі (§ 95). 7️⃣ Назви міст у родовому відмінку можуть мати закінчення -у (-ю) та -а (-я): Амстердаму і Амстердама, Лондону і Лондона, Парижу і Парижа, Чорнобилю і Чорнобиля (окрім назв міст із суфіксами -ськ-, -цьк-, -ець-, -ів- (-їв-), -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-, елементами -бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав-)) (§ 82). 8️⃣ Чоловічі прізвища, що закінчуються на -ин, -ін, -їн, у давальному відмінку мають закінчення -у та -ові: Яковишину та Яковишинові, Палладіну та Палладінові, Ільїну та Ільїнові (§ 83). 9️⃣ Прізвища прикметникового походження, що закінчуються на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн), у кличному відмінку можуть мати закінчення -е: Що‌голеве і Щоголів, Глі‌бове і Глібов, Гуля‌єве і Гуляєв, Степани‌шине і Степанишин (§ 87). 1️⃣0️⃣ У звертаннях, що складаються із загальної назви та чоловічого прізвища, у форму кличного відмінка прізвище можна ставити, а можна й не ставити: дру‌же Макси‌менку і друже Максименко, коле‌го Євгенищуку‌ і колего Євгенищук, па‌не Кова‌лю і пане Коваль (§ 87). Але у звертаннях до жінок форму кличного відмінка завжди мають і загальна назва, і прізвище: добродійко Вариводо, пані Гаркуше, поетко Забашто (§ 74). Збережіть і поширте. Говорімо та пишімо правильно! © Редакторка Ольга Васильєва #правопис2019

Зміни в правописі

📌 30 змін до правопису ❗️ДИРЕКТИВНА НОРМА (та, що без варіантів): 1️⃣ Латинський корінь -ject- передаємо з є: проєкт, проєкція, проєктор (як траєкторія) (§ 126). 2️⃣ Пишемо без й слова Ісая, Гоя, Соєр, Хаям; секвоя, фоє, єті й подібні (§ 126). 3️⃣ Разом пишемо слова з першим іншомовним компонентом бліц-, екстра-, максі-, міді-, міні-, преміум-, топ-, флеш-; віце-, екс-; арт-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, економ-, поп-, прес-, смарт- та ін.: бліцновини, мінісукня, преміумклас, флешпам'ять, віцепрезидент, ексміністр, артгалерея, бодибалет, бодіарт, вебсторінка, економклас, етногурт, попмузика, прессекретар, масмедіа, токшоу, смартгодинник, дрескод, топменеджер (але "топ" не поєднується з числівниками) (§ 35). 4️⃣ Числівник пів з іменниками пишемо окремо: пів року, пів яблука, пів Європи, але півзахисник, півмісяць, півострів (§ 36). 5️⃣ За допомогою суфіксів -к-(а), -иц-(я), -ин-(я), -ес-(а) та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі: директорка, верстальниця, філологиня, патронеса тощо (§ 32). 6️⃣ Священник пишемо з подвоєнням, як письменник (§ 29). 7️⃣ Пишемо двотижневий, тривідсотковий, чотириярусний, але двохсотий, трьохтисячний, чотирьохмільйонний, чотирьохмільярдний (§ 35). 8️⃣ Дробові числівники: дві третіх, три четвертих (замість дві треті, три четверті) (§ 107). 9️⃣ Російські прізвища, що в мові оригіналу закінчуються на -ой, пишемо з -ий: Донський, Трубецький, Крутий. Але Лев Толстой (§ 144). 1️⃣0️⃣ До мʼякої групи іменників належать імена Ігор, Лазар (Ігоря, Ігорю, Ігорьович; Лазаря, Лазарю, Лазарьович), а також слово хабар (хабаря, а не хабара) (§ 66). 1️⃣1️⃣ У звертаннях форму кличного відмінка набувають обидва слова: па‌не лейтена‌нте, бра‌те Пе‌тре, лі‌карю І‌горю, побрати‌ме Іва‌не (§ 87). 1️⃣2️⃣ Сер, сір, гер у кличному відмінку мають таку саму форму, що й у називному (§ 87). 1️⃣3️⃣ Назви віртуальних (соціальних та ін.) мереж у родовому відмінку мають закінчення -у: інстаграму, телеграму, фейсбуку, ютубу (§ 82). 1️⃣4️⃣ Звук [h] передаємо буквою г: госпіс, гостел, Гарвард, Гельсінкі, окрім деяких європейських слів (хо‌бі, хоке‌й, хол, хо‌лдинг) та всіх слів східного походження (брахма‌н, джиха‌д, моджахе‌д, харакі‌рі) (§ 122). 1️⃣5️⃣ Англійське буквосполучення ck відтворюємо українською буквою к без подвоєння: Ді‌кенс, Те‌керей, Бе‌кі, Бу‌кінгем (§ 128). 1️⃣6️⃣ Німецьке буквосполучення ei передаємо як ай (яй): Віттгенштайн, Фляйшер; буквосполучення eu – як ой: фройляйн, Нойбауер. У давніших запозиченнях німецьке буквосполучення еі передаємо в транслітерованому вигляді через ей: крейцер, гросмейстер, Гейне, Лейпциг (§ 136). 1️⃣7️⃣ Сватове, Синельникове відмінюються, як Рівне (Сватового, Синельникового, Рівного), а Косово, Мукачево — як Дубно (Косова, Мукачева, Дубна) (§ 152). 1️⃣8️⃣ У назвах свят та історичних подій з великої пишемо тільки першу літеру (День пам’яті та примирення), а в назвах державних українських свят — усі слова (День Незалежності України) (§ 52). 1️⃣9️⃣ З великої букви пишемо займенники Ви, Ваш як форму ввічливості у звертанні до однієї конкретної особи в листах, офіційних документах тощо: Повідомляємо Вам…, Вітаємо Вас…, у відповідь на Ваш запит… (§ 60). 2️⃣0️⃣ Ставимо відступи обабіч скісної риски: синтетизм / аналітизм (окрім та/або, і/або, с/г, р/р, км/год і под.) (§ 165). ❗️ВАРІАТИВНА НОРМА (можна і так, і так): 1️⃣ Ґ, ґ на місці G, g у запозичених власних назвах: Ґете і Гете; Ґуллівер і Гуллівер (§ 122). Але пошукова система «Гугл», а не «Ґуґл». Якщо без родового слова — з малої і без лапок: гугл (§ 54). 2️⃣ Буквосполучення th у словах грецького походження можна передавати літерами т і ф: етер і ефір, катедра і кафедра, міт і міф, Атени і Афіни (§ 123).

https://wordwall.net/uk/resource/28515464

Говорімо грамотно

~•~ 🥣 А ви борщ насипа́єте чи наливаєте? У цьому контексті Академічний тлумачний словник української мови позначає слово насипа́ти як розмовне, тобто характерне лише для усного мовлення. 🌶️ Однак провідні мовознавці радять віддавати перевагу саме вислову насипати борщу (юшки, вареників, молока тощо). Він специфічно український і часто трапляється у художній літературі, народній творчості, а також наведений у словнику за редакцією Бориса Грінченка, що є мірилом українськості багатьох слів. ~•~ 🥔 Хто ж з українців не любить картоплю? З неї можна і пюре приготувати, і посмажити, а ще краще — зварити в кожушка́х (відварити в лушпинні). Ми більше звикли до вислову картопля в мундирах. Проте це калька з російської. Українські відповідники цього вислову: — картопля (бараболя) в кожушка́х; — картопля в кожу́ха́х; — картопля в жупана́х; — картопля у лушпи́нні; — картопля у лушпи́нах. ~•~ ⌨️ Незаповнене місце між словами чи рядками у друкованому тексті часто називають пробі́лом. Втім, авторитетні мовознавці вважають це слово калькою з російської мови і радять послуговуватися іншими відповідниками: про́пуск, прога́лина. ~•~ 🇺🇦 Ніколи не кажіть: говорити на українській мові. Це помилка! 🗣 Говори́ти, гомоні́ти, бала́кати, бесі́дувати, розмовля́ти, щебета́ти можна лише українською, по-українськи чи по-українському! ~•~ 🥵 Якщо хочете говорити гарною українською, забудьте суржикове слово ізжога. Відчуття печіння в стравоході ― це печія́ або зга́га. Слово печія чули всі, а згага нині майже вийшло з ужитку, хоча ним часто послуговувались українські поети та прозаїки. «Вона вже й з кошиком, назбирає і ягоди, і листя, ..сушить і в'ялить і на згагу, і на хрипоту, і на гризь, і на захолоду» (Марко Вовчок). Згага ― це також пристрасне бажання, жадоба чого-небудь, жага, спрага. ~•~ 👩❤️👨 По́ручні – це невисока огорожа по краях містка, балкона, а також бильця на східцях будинку, вагона тощо. Можна називати і так: пору́ччя, поруча́та, поренча́та, би́ла, би́льця. ~•~ 🛌 Слова простинь немає в українській мові. 🛏️ Запам’ятайте: не простинь, а простиня́ або про́стиня, простира́ло, простира́дло. ~•~ 🤒 Коли хочете, щоб хворий ліпше почувався, бажайте йому одужувати, а не виздоровлювати. 😷 Загалом, російське слово выздоравливать має багато відповідників в українській мові: виду́жувати, вичу́нювати, очу́нювати, окли́гувати, здорові́ти, ставати на ноги. ~•~ 🧘 Залишити когось у спокої — це помилкове кліше, що прийшло до нас з російської мови, де є вислів оставить кого-то в покое. 🙏 Запам’ятайте: українською правильно сказати дайте мені спокій. ~•~ 🏛️ Як правильно сказати: університет носить ім’я Тараса Шевченка чи має ім’я Тараса Шевченка? Основне значення слова носити — це «узявши щось в руки, переміщати, доставляти кудись». Наприклад: носити речі. Говорячи про університет, вулицю чи площу, ліпше використати слово мати: — університет має ім’я Тараса Шевченка; — бульвар має ім’я Лесі Українки; — вулиця має ім’я Івана Франка. Також можливий варіант із дієсловом присвоїти. Цій вулиці присвоєно ім’я Павла Вірського. ~•~ ☁️ Під відкритим небом — це калька російського фразеологізму под открытым небом. Ось правильні українські відповідники: просто неба, під голим небом, надворі. ~•~ 👀 Місцевість, що відкривається перед очима, пейзаж або ландшафт правильно називати не видом, а краєвидом. Вид — це різно́вид у ряді предметів чи явищ (бувають різні види рослин, іграшок, вина тощо). ~•~ @Не калька *** ©®by NET #рух_за_мову

Українські імена

В українських іменах немає суфікса -ік, він є в російських. Тому правильно казати й писати Толик, Віталик, Славик, Владик, Вадик, Костик, Ростик, Едик, Даник. На Полтавщині столітня бабуся називала свого онука (мого чоловіка) Толиком і Толькóм, але ніколи — Толіком. «Толіки» й «Віталіки» — це суржикізми та наслідок зросійщення. Також нагадаю, що розмовні (не паспортні) форми в нас такі: ▪️не Ваня, а Ванько‌, Іванко або Івась; ▪️не Міша, а Мишко, Михайлик або Михась; ▪️не Юра, а Юрко, Юрчик‌ або Юрась; ▪️не Діма, а Митько, Дмитрик або Дмитрусь; ▪️не Петя, а Петько, Петрик або Петрусь; ▪️не Паша, а Павлик або Павлусь; ▪️не Андрєй чи Андрюша, а Андрійко або Андрусь; ▪️не Гордєй чи Гордюша, а Гордійко або Гордусь; ▪️не Костя чи Костік, а Костик, Кость або Костусь; ▪️не Саша, а Сашко, Санько, Олелько або Лесь, Лесик; ▪️не Альоша, а Олекса, Олешко або Лесь, Лесик; ▪️не Льоня, а Ленько або Лесь, Лесик; ▪️не Олєжа, а Олежко, Олькó або Лесь, Лесик; ▪️не Гріша, а Гришко, Гриць або Гринько‌; ▪️не Нікіта, а Микитка або Микитко; ▪️не Коля, а Миколка або Колькó; ▪️не Сьома, а Семко, Сенько або Семенко; ▪️не Стьопа, а Стець, Степко або Степанко; ▪️не Женя, а Геник, Генусь, Генько або Євгенко; ▪️не Гєна, а Генко, Геник, Генусь або Геннадь; ▪️не Жора, а Горко або Гошко; ▪️не Гера, а Германко або Герко; ▪️не Рома, а Романко, Ромась або Ромко; ▪️не Дєня, а Дениско або Денько‌; ▪️не Тьома, а Артемко або Темко; ▪️не Тіма чи Тімоша, а Тимко; ▪️не Вася, а Василько, Васьо‌ або Васько; ▪️не Марік, а Марик або Марко; ▪️не Даня чи Данік, а Даник, Данько або Данилко; ▪️не Бодя, а Богдась, Богданик, Даник, Данько або Богданко; ▪️не Боря, а Борик, Борко або Бориско; ▪️не Слава чи Славік, а Славик або Славко; ▪️не Владя чи Владік, а Владик або Владко; ▪️не Толя чи Толік, а Толик або Только; ▪️не Віталя чи Віталік, а Вітик або Вітась; ▪️не Вітя, а Вітик або Вітько; ▪️не Федя, а Федусь або Федько‌; ▪️не Вова, а Володик або Володько; ▪️не Сєрьожа, а Сергійко; ▪️не Кірюша, а Кирилко; ▪️не Ігорьоша, а Ігорко; ▪️не Глєбушка, а Глібко; ▪️не Іллюша, а Ілько‌; ▪️не Льова, а Левко‌; ▪️не Сєва, а Севко. Ви скажете, що деякі з українських розмовних форм АЖ на один склад довші, ніж російські (наприклад, Вова — Володько). Це не аргумент, бо є імена, які до двох складів узагалі не скорочуються, наприклад, Валерій чи Марина. І нічого, вимовляємо три склади. 😉 Зауважу, що українська мова тяжіє до відкритого складу (закінчення на голосний, а не приголосний звук). Звідси й максимально природними є чоловічі форми імен, що закінчуються на -ко. Вони зафіксовані ще у графіті Софії Київської кінця Xl століття: Степко, Михалько, Марко. Тобто їм понад 1000 (!) років. Потім під час нашого тривалого перебування України у складі російської імперії / СРСР нам навʼязали жіночі закінчення для чоловічих імен. Наприклад, у Поліссі завжди розрізнялися Васьо — чоловік і Вася — жінка, а зараз чуємо всюди «Вася» і для жінок, і для чоловіків. Те саме із «Саша» / «Шура» та «Женя», хоча це жіночі форми (теж зросійщені, бо в Україні Олександра — це Саня, Санда або Леся, а Женя — Ївга, Геня або Євгенка). В Україні поширені й такі московські форми жіночих імен: Наташа, Маша, Даша, Ксюша, Анюта й інші, які потребують заміни: ▪️ Наташа — Ната, Наталка, Наталя; ▪️ Маша — Маруся, Марічка, Марійка; ▪️ Даша — Дара, Даруся, Дарця; ▪️ Глаша — Глафа, Глафця; ▪️ Катюша — Катруся, Катря, Катеринка; ▪️ Іріша — Іруся, Іринка; Орися, Оринка. ▪️ Ксюша — Ксеня. Оксанками вони називатися не люблять, хоча Оксана має те саме значення і грецьке походження, що й Ксенія, як Остап / Євстафій. Зате Оксанами не називають у росії, і це імʼя визнане там суто українським, як і Остап. 😉 До речі, закінчення -ій редукувалося не тільки в імені Євстафій: Афанасій — Панас, Григорій — Григір, Прокопій — Прокіп, Лаврентій — Лаврін, Панкратій — Панкрат, Ігнатій — Гнат, Євгеній — Євген, Арсеній — Арсен, Антоній — Антін, Василій — Василь, Геннадій — Геннадь, Анатолій — Анатоль, Віталій — Виталь. Закінчення -ій у цих іменах — російська адаптація грецьких імен. Але це не стосується імен, де -ій наголошене: Андрій, Сергій, Тимофій, Олексій, Овсій, Гордій та інші. ▪️Анюта — Ганнуся, Ганя, Ганця. Ганна — ім'я єврейського походження (в оригіналі Ḥannāh). У грецьку мову воно зайшло з івриту і стало Анна. Чоловічий варіант єврейського імені — Ханан. Тож українське звучання Ганна найближче до оригіналу, навіщо його уникати й соромитися? Також Альона — це Олена, а Крістіна — це Христина (Христя). Закінчення -ця у скорочених формах жіночих імен — Ганця, Янця, Дарця, Вірця, Юльця, Ольця, Гальця, Любця тощо — теж суто українське. Змусьте мocковита його вимовити. 😁 Думаю, ви помітили, що скорочені форми Лесь, Лесик застосовують аж до п'яти чоловічих імен: Олександр, Олексій, Олег, Леонід та Олесь. Так само й форму Леся застосовують до п'яти жіночих імен: Олександра, Олена, Ольга, Лариса, Олеся. Самостійними іменами Олесь та Олеся стали не дуже давно. А Генко, Геник може бути і Євгеном, і Геннадієм; Данько, Даник — і Данилом, і Богданом; Володик, Володасик — і Володимиром, і Всеволодом; Вітик — і Віталієм, і Віктором. Ось така народна тенденція до спрощення. Називаймося правильно, плекаймо своє! 🇺🇦 © Редакторка Ольга Васильєва UPD Не думала, що навіть під час війни з росією люди вигризатимуть своє «право» мати зросійщені імена. Один мій читач слушно зауважив: «Глибинне малоросійство почало вилазити назовні в коментарях. Краса, як палає...» 😎🍿🔥 #антропоніми Памʼяті Ірини Фаріон.

"Жили собі дід та баба..."

Неправильно: Жив-був дід та баба Правильно: Жив собі дід та баба «Жив-був дід та баба», — чуємо початок казки в радіопередачах, а то читаємо і в дитячих книжках. Але такий вислів є характернішим для російських народних казок: «Жил-был старик со старухой»; українська народна казка з діда-прадіда починалась висловом жити собі: «Жив собі дід та баба, була в них курочка ряба» (казка) або жити-поживати: «Жив-поживав козак заможний Клим» (Л. Глібов). Вислів жити-бути трапляється в художній літературі («Жила-була в гаю сорока». — Л. Глібов), але не слід заміняти ним усі інші українські народні вислови, а тим більше відкидати їх.